1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Y RESPONDIO Eliphaz el Temanita, y dijo:

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Si probáremos á hablarte, serte ha molesto; Mas ¿quién podrá detener las palabras?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

He aquí, tú enseñabas á muchos, Y las manos flacas corroborabas;

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Al que vacilaba, enderezaban tus palabras, Y esforzabas las rodillas que decaían.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Mas ahora que el mal sobre ti ha venido, te es duro; Y cuando ha llegado hasta ti, te turbas.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

¿Es este tu temor, tu confianza, Tu esperanza, y la perfección de tus caminos?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Recapacita ahora, ¿quién que fuera inocente se perdiera? Y ¿en dónde los rectos fueron cortados?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

Como yo he visto, los que aran iniquidad Y siembran injuria, la siegan.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

Perecen por el aliento de Dios, Y por el espíritu de su furor son consumidos.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

El bramido del león, y la voz del león, Y los dientes de los leoncillos son quebrantados.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

El león viejo perece por falta de presa, Y los hijos del león son esparcidos.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

El negocio también me era á mí oculto; Mas mi oído ha percibido algo de ello.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

En imaginaciones de visiones nocturnas, Cuando el sueño cae sobre los hombres,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Sobrevínome un espanto y un temblor, Que estremeció todos mis huesos:

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Y un espíritu pasó por delante de mí, Que hizo se erizara el pelo de mi carne.

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

Paróse un fantasma delante de mis ojos, Cuyo rostro yo no conocí, Y quedo, oí que decía:

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

¿Si será el hombre más justo que Dios? ¿Si será el varón más limpio que el que lo hizo?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

He aquí que en sus siervos no confía, Y notó necedad en sus ángeles

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

Cuánto más en los que habitan en casas de lodo, Cuyo fundamento está en el polvo, Y que serán quebrantados de la polilla!

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

De la mañana á la tarde son quebrantados, Y se pierden para siempre, sin haber quien lo considere.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

¿Su hermosura, no se pierde con ellos mismos? Mueren, y sin sabiduría.