1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Then Eliphaz the Temanite answered and said,

2 К оли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

If we venture to converse with you, will you be offended? Yet who can restrain himself from speaking?

3 Т аж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

Behold, you have instructed many, and you have strengthened the weak hands.

4 т ого, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

Your words have held firm him who was falling, and you have strengthened the feeble knees.

5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

But now it is come upon you, and you faint and are grieved; it touches you, and you are troubled and dismayed.

6 Х іба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Is not your fear of God your confidence and the integrity and uprightness of your ways your hope?

7 П ригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Think, I beg of you: who, being innocent, ever perished? Or where were those upright and in right standing with God cut off?

8 Я к я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

As I myself have seen, those who plow iniquity and sow trouble and mischief reap the same.

9 в они гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

By the breath of God they perish, and by the blast of His anger they are consumed.

10 Л евине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

The roaring of the lion and the voice of the fierce lion, and the teeth of the young lions are broken.

11 Г ине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

The old and strong lion perishes for lack of prey, and the whelps of the lioness are scattered abroad.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

Now a thing was secretly brought to me, and my ear received a whisper of it.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

In thoughts from the visions of the night, when deep sleep falls on men,

14 с піткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

Fear came upon me and trembling, which made all my bones shake.

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

Then a spirit passed before my face; the hair of my flesh stood up!

16 В ін стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

stood still, but I could not discern the appearance of it. A form was before my eyes; there was silence, and then I heard a voice, saying,

17 Х іба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

Can mortal man be just before God, or be more right than He is? Can a man be pure before his Maker, or be more cleansed than He is?

18 Т аж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

Even in His servants He puts no trust or confidence, and His angels He charges with folly and error—

19 Щ о ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

How much more those who dwell in houses (bodies) of clay, whose foundations are in the dust, who are crushed like the moth.

20 В они товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

Between morning and evening they are destroyed; without anyone noticing it they perish forever.

21 С лава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Is not their tent cord plucked up within them ? Do they not die, and that without wisdom?