1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered,

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

I have heard many such things; wearisome and miserable comforters are you all!

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Will your futile words of wind have no end? Or what makes you so bold to answer ?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

I also could speak as you do, if you were in my stead; I could join words together against you and shake my head at you.

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

I would strengthen and encourage you with my mouth, and the consolation of my lips would soothe your suffering.

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

If I speak, my sorrow is not soothed or lessened; and if I refrain, in what way am I eased?

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

But now has taken away my strength. You have made desolate all my family and associates.

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

You have laid firm hold on me and have shriveled me up, which is a witness against me; and my leanness are further evidence; testify to my face.

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

'> My adversary Satan] has torn in his wrath and hated and persecuted me; he has gnashed upon me with his teeth; my adversary sharpens his eyes against me.

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

have gaped at me with their mouths; they have struck me upon the cheek insolently; they massed themselves together and conspired unanimously against me.

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

God has delivered me to the ungodly (to the evil one) and cast me into the hands of the wicked (Satan’s host).

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

I was living at ease, but crushed me and broke me apart; yes, he seized me by the neck and dashed me in pieces; then he set me up for his target.

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

arrows whiz around me. He slashes open my vitals and does not spare; he pours out my gall on the ground.

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

stabs me, making breach after breach and attacking again and again; he runs at me like a giant and irresistible warrior.

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

I have sewed sackcloth over my skin and have defiled my horn (my insignia of strength) in the dust.

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

My face is red and swollen with weeping, and on my eyelids is the shadow of death,

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Although there is no guilt or violence in my hands and my prayer is pure.

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

O earth, cover not my blood, and let my cry have no resting-place.

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Even now, behold, my Witness is in heaven, and He who vouches for me is on high.

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

My friends scorn me, but my eye pours out tears to God.

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

Oh, that there might be one who would plead for a man with God and that he would maintain his right with Him, as a son of man pleads with or for his neighbor!

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

For when a few years are come, I shall go the way from which I shall not return.