1 А Йов відповів та й сказав:

Then Job answered and said,

2 Ч ув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

I have heard many such things: miserable comforters are ye all.

3 Ч и настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

Shall vain words have an end? or what emboldeneth thee that thou answerest?

4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

I also could speak as ye do: if your soul were in my soul's stead, I could heap up words against you, and shake mine head at you.

5 у стами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

But I would strengthen you with my mouth, and the moving of my lips should asswage your grief.

6 Я кщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

Though I speak, my grief is not asswaged: and though I forbear, what am I eased?

7 Т а тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

But now he hath made me weary: thou hast made desolate all my company.

8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

And thou hast filled me with wrinkles, which is a witness against me: and my leanness rising up in me beareth witness to my face.

9 Й ого гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

He teareth me in his wrath, who hateth me: he gnasheth upon me with his teeth; mine enemy sharpeneth his eyes upon me.

10 В они пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

They have gaped upon me with their mouth; they have smitten me upon the cheek reproachfully; they have gathered themselves together against me.

11 Б ог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

God hath delivered me to the ungodly, and turned me over into the hands of the wicked.

12 С покійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

I was at ease, but he hath broken me asunder: he hath also taken me by my neck, and shaken me to pieces, and set me up for his mark.

13 Й ого стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

His archers compass me round about, he cleaveth my reins asunder, and doth not spare; he poureth out my gall upon the ground.

14 В ін робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

He breaketh me with breach upon breach, he runneth upon me like a giant.

15 В ерету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

I have sewed sackcloth upon my skin, and defiled my horn in the dust.

16 З ашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

My face is foul with weeping, and on my eyelids is the shadow of death;

17 х оч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

Not for any injustice in mine hands: also my prayer is pure.

18 Н е прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

O earth, cover not thou my blood, and let my cry have no place.

19 б о тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

Also now, behold, my witness is in heaven, and my record is on high.

20 Г лузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

My friends scorn me: but mine eye poureth out tears unto God.

21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

O that one might plead for a man with God, as a man pleadeth for his neighbour!

22 б о почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...

When a few years are come, then I shall go the way whence I shall not return.