1 П існя прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

Many a time have they afflicted me from my youth, may Israel now say:

2 Б агато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

Many a time have they afflicted me from my youth: yet they have not prevailed against me.

3 О рали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

The plowers plowed upon my back: they made long their furrows.

4 т а Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

The Lord is righteous: he hath cut asunder the cords of the wicked.

5 Н ехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

Let them all be confounded and turned back that hate Zion.

6 Б одай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

Let them be as the grass upon the housetops, which withereth afore it groweth up:

7 щ о нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

Wherewith the mower filleth not his hand; nor he that bindeth sheaves his bosom.

8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!

Neither do they which go by say, The blessing of the Lord be upon you: we bless you in the name of the Lord.