1 М олитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

Hear my prayer, O Lord, and let my cry come unto thee.

2 ( 102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Hide not thy face from me in the day when I am in trouble; incline thine ear unto me: in the day when I call answer me speedily.

3 ( 102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

For my days are consumed like smoke, and my bones are burned as an hearth.

4 ( 102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

My heart is smitten, and withered like grass; so that I forget to eat my bread.

5 ( 102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

By reason of the voice of my groaning my bones cleave to my skin.

6 ( 102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

I am like a pelican of the wilderness: I am like an owl of the desert.

7 ( 102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

I watch, and am as a sparrow alone upon the house top.

8 ( 102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

Mine enemies reproach me all the day; and they that are mad against me are sworn against me.

9 ( 102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

For I have eaten ashes like bread, and mingled my drink with weeping.

10 ( 102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Because of thine indignation and thy wrath: for thou hast lifted me up, and cast me down.

11 ( 102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

My days are like a shadow that declineth; and I am withered like grass.

12 ( 102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

But thou, O Lord, shall endure for ever; and thy remembrance unto all generations.

13 ( 102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Thou shalt arise, and have mercy upon Zion: for the time to favour her, yea, the set time, is come.

14 ( 102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

For thy servants take pleasure in her stones, and favour the dust thereof.

15 ( 102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

So the heathen shall fear the name of the Lord, and all the kings of the earth thy glory.

16 ( 102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

When the Lord shall build up Zion, he shall appear in his glory.

17 ( 102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

He will regard the prayer of the destitute, and not despise their prayer.

18 ( 102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

This shall be written for the generation to come: and the people which shall be created shall praise the Lord.

19 ( 102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

For he hath looked down from the height of his sanctuary; from heaven did the Lord behold the earth;

20 ( 102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

To hear the groaning of the prisoner; to loose those that are appointed to death;

21 ( 102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

To declare the name of the Lord in Zion, and his praise in Jerusalem;

22 ( 102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

When the people are gathered together, and the kingdoms, to serve the Lord.

23 ( 102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

He weakened my strength in the way; he shortened my days.

24 ( 102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

I said, O my God, take me not away in the midst of my days: thy years are throughout all generations.

25 ( 102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Of old hast thou laid the foundation of the earth: and the heavens are the work of thy hands.

26 ( 102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

They shall perish, but thou shalt endure: yea, all of them shall wax old like a garment; as a vesture shalt thou change them, and they shall be changed:

27 ( 102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

But thou art the same, and thy years shall have no end.

28 ( 102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

The children of thy servants shall continue, and their seed shall be established before thee.