1 М олитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (102-2) Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!

«Preghiera dell'afflitto mentre è abbattuto ed effonde il suo lamento davanti all'Eterno.» O Eterno ascolta la mia preghiera e giunga a te il mio grido.

2 ( 102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ухо до мене, в день благання озвися небавом до мене!

Non nascondermi il tuo volto nel giorno della mia avversità. Tendi verso di me il tuo orecchio; quando ti invoco affrettati a rispondermi.

3 ( 102-4) Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...

Poiché i miei giorni svaniscono come fumo e le mie ossa ardono come un tizzone.

4 ( 102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій...

Il mio cuore è percosso e inaridisce come l'erba, e dimentico persino di prendere cibo.

5 ( 102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої кості...

A forza di gemere la mia pelle si attacca alle mie ossa.

6 ( 102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як той пугач руїн!

Rassomiglio al pellicano del deserto e sono diventato come il gufo dei luoghi desolati.

7 ( 102-8) Я безсонний, і став, немов пташка самотня на дасі...

Sono insonne e sono come il passero solitario sul tetto.

8 ( 102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!

I miei nemici mi scherniscono tutto il giorno; quelli che mi deridono imprecano contro di me.

9 ( 102-10) і попіл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,

Poiché mangio cenere come pane e mescolo lacrime a quel che bevo,

10 ( 102-11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене...

Sí, a motivo del tuo sdegno e della tua ira, mi hai sollevato e gettato lontano,

11 ( 102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!

I miei giorni sono come ombra che si allunga, e io inaridisco come erba.

12 ( 102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в рід.

Ma tu, o Eterno, rimani per sempre, e il tuo ricordo dura per ogni età.

13 ( 102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учинити йому милосердя, бо прийшов речінець,

Tu ti leverai e avrai compassione di Sion, perché è tempo di usarle misericordia; e il tempo fissato è giunto.

14 ( 102-15) бо раби Твої покохали й каміння його, і порох його полюбили!

Poiché i tuoi servi hanno affezione alle sue stesse pietre e hanno pietà della sua polvere.

15 ( 102-16) і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.

Sí, le nazioni temeranno il nome dell'Eterno e tutti i re della terra la tua gloria,

16 ( 102-17) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.

quando l'Eterno ricostruirà Sion e apparirà nella sua gloria.

17 ( 102-18) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.

Egli ascolterà la preghiera dei derelitti e non disprezzerà la loro supplica.

18 ( 102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створений буде, хвалитиме Господа,

Questo sarà scritto per la generazione futura, e il popolo che sarà creato loderà l'Eterno,

19 ( 102-20) бо споглянув Він із високости святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,

perché egli guarda dall'alto del suo santuario; dal cielo l'Eterno osserva la terra,

20 ( 102-21) щоб почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,

per udire il gemito dei prigionieri, per liberare i condannati a morte;

21 ( 102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі про славу Його,

affinché proclamino in Sion il nome dell'Eterno e la sua lode in Gerusalemme,

22 ( 102-23) коли разом зберуться народи й держави служити Господеві.

quando i popoli e i regni si raduneranno insieme per servire l'Eterno.

23 ( 102-24) Мою силу в дорозі Він виснажив, дні мої скоротив...

Per via egli ha diminuito il mio vigore e ha abbreviato i miei giorni.

24 ( 102-25) Я кажу: Боже мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.

Ho detto: «DIO mio, non portarmi via nel mezzo dei miei giorni. I tuoi anni durano per ogni età.

25 ( 102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,

Anticamente tu hai stabilito la terra e i cieli sono opera delle tue mani;

26 ( 102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...

essi periranno, ma tu rimarrai: si logoreranno tutti come un vestito; tu li muterai come una veste ed essi saranno cambiati,

27 ( 102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!

Ma tu sei sempre lo stesso e gli anni tuoi non avranno mai fine.

28 ( 102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед обличчям Твоїм!

I figli dei tuoi servi avranno una dimora, e la loro progenie sarà stabile davanti a te».