1 Т ому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

Perciò, lasciando l'insegnamento elementare su Cristo, tendiamo alla perfezione, senza porre di nuovo il fondamento del ravvedimento dalle opere morte e della fede in Dio,

2 н ауки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд.

della dottrina dei battesimi, dell'imposizione delle mani, della risurrezione dei morti e del giudizio eterno;

3 З робимо й це, коли Бог дозволить.

e ciò faremo, se Dio lo permette.

4 Н е можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,

Quelli infatti che sono stati una volta illuminati, hanno gustato il dono celeste, sono stati fatti partecipi dello Spirito Santo

5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,

e hanno gustato la buona parola di Dio e le potenze del mondo a venire

6 т а й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.

se cadono, è impossibile riportarli un'altra volta al ravvedimento, poiché per conto loro crocifiggono nuovamente il Figlio di Dio e lo espongono a infamia.

7 Б о земля, що п'є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає.

Infatti la terra, che beve la pioggia che spesso cade su di essa e produce erbe utili per quelli che la coltivano, riceve benedizione da Dio;

8 А ле та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення.

ma se produce spine e triboli, è riprovata e vicina ad essere maledetta, e finirà per essere arsa.

9 Т а ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

Ora, carissimi, anche se parliamo cosí, riguardo a voi siamo convinti di cose migliori e che riguardano la salvezza;

10 Т а не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім'я Його ви, що святим послужили та служите.

Dio infatti non è ingiusto da dimenticare l'opera vostra e la fatica d'amore che avete mostrato per il suo nome, con i servizi che avete reso e rendete tuttora ai santi.

11 М и ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця,

E desideriamo che ciascuno di voi mostri fino alla fine il medesimo zelo per giungere alla piena certezza della speranza,

12 щ об ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю.

affinché non diventiate pigri, ma siate imitatori di coloro che mediante fede e pazienza ereditano le promesse.

13 Б о Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,

Quando Dio infatti fece la promessa ad Abrahamo, siccome non poteva giurare per nessuno maggiore, giurò per se stesso,

14 г оворячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!

dicendo «Certo, ti benedirò e ti moltiplicherò grandemente».

15 І , терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.

E cosí, Abrahamo, avendo aspettato con pazienza, ottenne la promessa.

16 Б о люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.

Gli uomini infatti ben giurano per uno maggiore, e cosí per loro il giuramento è la garanzia che pone termine ad ogni contestazione.

17 Т ому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,

Cosí Dio, volendo dimostrare agli eredi della promessa piú chiaramente l'immutabilità del suo consiglio, intervenne con un giuramento

18 щ об у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,

affinché per mezzo di due cose immutabili, nelle quali è impossibile che Dio abbia mentito, avessimo un grande incoraggiamento noi, che abbiamo cercato rifugio nell'afferrare saldamente la speranza che ci è stata messa davanti.

19 щ о вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,

Questa speranza che noi abbiamo è come un'ancora sicura e ferma della nostra vita, e che penetra fin nell'interno del velo.

20 к уди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

dove Gesú è entrato come precursore per noi essendo divenuto sommo sacerdote in eterno secondo l'ordine di Melchisedek.