1 Л юдина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

«L'uomo nato da donna vive pochi giorni ed è pieno di inquietudini.

2 в она виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Spunta come un fiore poi è reciso; fugge come un'ombra e non dura.

3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Sopra un tale essere tu tieni gli occhi aperti, e mi fai comparire in giudizio con te.

4 Х то чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Chi può trarre una cosa pura da una impura? Nessuno.

5 Я кщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Poiché i suoi giorni sono fissati, il numero dei suoi mesi dipende da te, e tu gli hai posto dei limiti che non può oltrepassare;

6 в ідвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

distogli da lui lo sguardo e lascialo stare, finché abbia terminato la sua giornata come un bracciante,

7 Б о дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Almeno per l'albero c'è speranza; se è tagliato, cresce nuovamente e continua a mettere germoglio.

8 я кщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Anche se la sua radice invecchia sotto terra e il suo tronco muore nel suolo

9 т о від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

al sentore dell'acqua germoglia nuovamente e mette rami come una pianta.

10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

L'uomo invece muore e rimane atterrato; quando egli esala l'ultimo respiro, dov'è mai?

11 Я к вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Possono venir meno le acque nel mare e un fiume prosciugarsi e seccare.

12 т ак і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

ma l'uomo che giace non si rialza piú; finché non vi siano piú cieli, non si risveglierà né piú si desterà dal suo sonno.

13 О , якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

Oh, volessi tu nascondermi nello Sceol, occultarmi finché la tua ira sia passata, fissarmi un termine e ricordarti di me!

14 Я к помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Se l'uomo muore può ancora tornare in vita? Aspetterei tutti i giorni del mio duro servizio, finché giungesse l'ora del mio cambiamento.

15 К ликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Mi chiameresti e io risponderei; tu avresti un grande desiderio per l'opera delle tue mani.

16 б о кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Allora tu conteresti i miei passi ma non osserveresti i miei peccati;

17 п ровина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

sigilleresti il mio peccato in un sacco e copriresti la mia colpa.

18 А ле гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Ma come una montagna cade e si sgretola e come una rupe è rimossa dal suo posto;

19 к аміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

come le acque corrodono le pietre e come le alluvioni portano via il suolo della terra, cosí tu distruggi la speranza dell'uomo.

20 Т и силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Tu lo sopraffai per sempre, ed egli se ne va; tu sfiguri il suo volto e lo cacci via.

21 Ч и сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Se i suoi figli sono onorati, egli non lo sa; se sono disprezzati, egli non lo nota.

22 Б оліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Egli sente solamente il grande dolore della sua carne e si affligge per se stesso».