1 Л юдина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

“El hombre, nacido de mujer, Corto de días y lleno de tormentos,

2 в она виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

Como una flor brota y se marchita, Y como una sombra huye y no permanece.

3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

Sobre él ciertamente abres Tus ojos, Y lo traes a juicio contigo.

4 Х то чистого вивести може з нечистого? Ані один!

¿Quién hará algo limpio de lo inmundo ? ¡Nadie!

5 Я кщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

Ya que sus días están determinados, El número de sus meses Te es conocido, Y has fijado sus límites para que no pueda pasar los.

6 в ідвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

Aparta de él Tu mirada para que descanse, Hasta que cumpla su día como jornalero.

7 Б о дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

Porque hay esperanza para un árbol Cuando es cortado, que volverá a retoñar, Y sus renuevos no le faltarán.

8 я кщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

Aunque envejezcan sus raíces en la tierra, Y muera su tronco en el polvo,

9 т о від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Al olor del agua reverdecerá Y como una planta joven echará renuevos.

10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

Pero el hombre muere y yace inerte. El hombre expira, ¿y dónde está?

11 Я к вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

Como las aguas se evaporan del mar, Como un río se agota y se seca,

12 т ак і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

Así el hombre se acuesta y no se levanta; Hasta que los cielos ya no existan, No se despertará ni se levantará de su sueño.

13 О , якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

¡Oh, si me escondieras en el Seol (región de los muertos), Si me ocultaras hasta que Tu ira se pasara, Si me pusieras un plazo y de mí te acordaras!

14 Я к помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Si el hombre muere, ¿volverá a vivir? Todos los días de mi batallar esperaré Hasta que llegue mi relevo.

15 К ликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

Tú llamarás, y yo Te responderé; Anhelarás la obra de Tus manos.

16 б о кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

Porque ahora cuentas mis pasos, No observas mi pecado.

17 п ровина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

Sellada está en un saco mi transgresión, Y tienes cubierta mi iniquidad.

18 А ле гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

Pero el monte que cae se desmorona, Y se cambia la roca de su lugar;

19 к аміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

El agua desgasta las piedras, Sus torrentes se llevan el polvo de la tierra; Así destruyes Tú la esperanza del hombre.

20 Т и силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

Prevaleces para siempre contra él, y se va; Cambias su apariencia, y lo despides.

21 Ч и сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

Alcanzan honra sus hijos, pero él no lo sabe; O son humillados, pero él no lo percibe.

22 Б оліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

Pero su cuerpo le da dolores, Y se lamenta sólo por sí mismo.”