1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

Comenzó Jesús a enseñar de nuevo junto al mar; y se llegó a El una multitud tan grande que tuvo que subirse a una barca que estaba en el mar, y se sentó; y toda la multitud estaba en tierra a la orilla del mar.

2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

Les enseñaba muchas cosas en parábolas, y les decía en Su enseñanza:

3 С лухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

“Escuchen: El sembrador salió a sembrar;

4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

y al sembrar, una parte de la semilla cayó junto al camino, y vinieron las aves y se la comieron.

5 Д руге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

Otra parte cayó en un pedregal donde no tenía mucha tierra; y enseguida brotó por no tener profundidad de tierra.

6 а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

Pero cuando salió el sol, se quemó, y por no tener raíz, se secó.

7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

Otra parte cayó entre espinos, y los espinos crecieron y la ahogaron, y no dio fruto.

8 І нше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

Y otras semillas cayeron en buena tierra, y creciendo y desarrollándose, dieron fruto, y produjeron unas a treinta, otras a sesenta y otras a ciento por uno.”

9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Y añadió: “El que tiene oídos para oír, que oiga.” Explicación de la Parábola

10 І , як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

Cuando Jesús se quedó solo, Sus seguidores junto con los doce Le preguntaban sobre las parábolas.

11 І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

“A ustedes les ha sido dado el misterio del reino de Dios,” les decía, “pero los que están afuera reciben todo en parábolas;

12 щ об оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

para que viendo, vean pero no perciban, y oyendo, oigan pero no entiendan, no sea que se conviertan y sean perdonados.”

13 І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

También les dijo: “¿No entienden esta parábola? ¿Cómo, pues, comprenderán todas las otras parábolas?

14 С іяч сіє слово.

El sembrador siembra la palabra.

15 А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

Estos que están junto al camino donde se siembra la palabra, son aquéllos que en cuanto la oyen, al instante viene Satanás y se lleva la palabra que se ha sembrado en ellos.

16 Т ак само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

Y de igual manera, éstos en que se sembró la semilla en pedregales son los que al oír la palabra enseguida la reciben con gozo;

17 т а коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

pero no tienen raíz profunda en sí mismos, sino que sólo son temporales. Entonces, cuando viene la aflicción o la persecución por causa de la palabra, enseguida se apartan de ella.

18 А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

Otros son aquéllos en los que se sembró la semilla entre los espinos; éstos son los que han oído la palabra,

19 а ле клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

pero las preocupaciones del mundo, y el engaño de las riquezas, y los deseos de las demás cosas entran y ahogan la palabra, y se vuelve estéril.

20 А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

Y otros son aquéllos en que se sembró la semilla en tierra buena; los cuales oyen la palabra, la aceptan y dan fruto, unos a treinta, otros a sesenta y otros a ciento por uno.”

21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

También Jesús les decía: “¿Acaso se trae una lámpara para ponerla debajo de una vasija o debajo de la cama? ¿No es para ponerla en el candelero ?

22 Б о немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

Porque nada hay oculto, si no es para que sea manifestado; ni nada ha estado en secreto, sino para que salga a la luz.

23 Х то має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Si alguno tiene oídos para oír, que oiga.”

24 І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

Además les decía: “Cuídense de lo que oigan. Con la medida con que ustedes midan, se les medirá, y aun más se les dará.

25 Б о хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Porque al que tiene, se le dará más, pero al que no tiene, aun lo que tiene se le quitará.” Parábola del Crecimiento de la Semilla

26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

Jesús decía también: “El reino de Dios es como un hombre que echa semilla en la tierra,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

y se acuesta de noche y se levanta de día, y la semilla brota y crece; cómo, él no lo sabe.

28 Б о родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

La tierra produce fruto por sí misma; primero la hoja, luego la espiga, y después el grano maduro en la espiga.

29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

Y cuando el fruto lo permite, él enseguida mete la hoz, porque ha llegado el tiempo de la siega.” Parábola del Grano de Mostaza

30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

También Jesús decía: “¿A qué compararemos el reino de Dios, o con qué parábola lo describiremos?

31 В оно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

Es como un grano de mostaza, el cual, cuando se siembra en la tierra, aunque es más pequeño que todas las semillas que hay en la tierra,

32 Я к посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

sin embargo, después de sembrado, crece y llega a ser más grande que todas las hortalizas y echa grandes ramas, tanto que las aves del cielo pueden anidar bajo su sombra.”

33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

Con muchas parábolas como éstas Jesús les hablaba la palabra, según podían oír la;

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

y sin parábolas no les hablaba, pero lo explicaba todo en privado a Sus propios discípulos. Jesús Calma la Tempestad

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

Ese mismo día, caída ya la tarde, Jesús les dijo: “Pasemos al otro lado.”

36 І , лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

Despidiendo a la multitud, Lo llevaron con ellos en la barca, como estaba; y había otras barcas con El.

37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

Pero se levantó una violenta tempestad, y las olas se lanzaban sobre la barca de tal manera que ya la barca se llenaba de agua.

38 А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

Jesús estaba en la popa, durmiendo sobre una almohadilla; entonces Lo despertaron y Le dijeron: “Maestro, ¿no Te importa que perezcamos?”

39 Т оді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

Jesús se levantó, reprendió al viento y dijo al mar: “¡Cálmate (Calla), sosiégate (enmudece)!” Y el viento cesó, y sobrevino una gran calma.

40 І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

Entonces les dijo: “¿Por qué están atemorizados? ¿Cómo no tienen fe ?”

41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Y se llenaron de gran temor, y se decían unos a otros: “¿Quién, pues, es Este que aun el viento y el mar Le obedecen?”