1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато народу, так що Сам Він до човна на морі ввійшов і сидів, а народ увесь був на землі покрай моря.

Poi prese di nuovo ad insegnare in riva al mare; e una gran folla si radunò intorno a lui, tanto che egli, salito su una barca, vi sedeva stando in mare, mentre l'intera folla era a terra lungo la riva.

2 І багато навчав Він їх притчами, і в науці Своїй їм казав:

Ed egli insegnava loro molte cose in parabole, e diceva loro nel suo insegnamento:

3 С лухайте, вийшов сіяч ось, щоб сіяти.

«Ascoltate! Ecco, il seminatore uscí a seminare.

4 І як сіяв, упало зерно одне край дороги, і налетіли пташки, і його повидзьобували.

Or avvenne che mentre seminava, una parte del seme cadde lungo la strada e gli uccelli del cielo vennero e la mangiarono.

5 Д руге ж упало на ґрунт кам'янистий, де не мало багато землі, і негайно зійшло, бо земля неглибока була;

Un'altra cadde in luoghi rocciosi dove non c'era molta terra e subito spuntò, perché non c'era un terreno profondo.

6 а як сонце зійшло то зів'яло, і, коріння не мавши, усохло.

Ma quando si levò il sole fu riarsa; e poiché non aveva radice si seccò.

7 А інше впало між терен, і вигнався терен, і його поглушив, і плоду воно не дало.

Un'altra cadde tra le spine; le spine crebbero, la soffocarono e non diede frutto.

8 І нше ж упало на добрую землю, і дало плід, що посходив і ріс; і видало втридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

Un'altra cadde in buona terra e portò frutto che crebbe, e si sviluppò tanto da rendere l'uno trenta, l'altro sessanta e l'altro cento».

9 І сказав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Poi egli disse loro: «Chi ha orecchi da udire, oda!».

10 І , як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма про цю притчу.

Ora, quando egli fu solo, coloro che gli stavano attorno con i dodici lo interrogarono sulla parabola.

11 І Він їм відповів: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в притчах,

Ed egli disse loro: «A voi è dato di conoscere il mistero del regno di Dio; ma a coloro che sono di fuori tutte queste cose si propongono in parabole,

12 щ об оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли, щоб коли вони не навернулися, і відпущені будуть гріхи їм!

affinché: "Vedendo, vedano ma non intendano, udendo, odano ma non comprendano, che talora non si convertano e i peccati non siano loro perdonati"».

13 І Він їх запитав: Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

Poi disse loro: «Non comprendete questa parabola? E come comprenderete tutte le altre parabole?

14 С іяч сіє слово.

Il seminatore è colui che semina la parola.

15 А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

Quelli lungo la strada sono coloro nei quali viene seminata la parola; ma dopo che l'hanno udita, subito viene Satana e porta via la parola seminata nei loro cuori.

16 Т ак само й посіяні на кам'янистому ґрунті, вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

Parimenti quelli che ricevono il seme su un suolo roccioso sono coloro che, quando hanno udita la parola, subito la ricevono con gioia;

17 т а коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

ma non hanno in sé radice e sono di corta durata; e, quando sopravviene la tribolazione o la persecuzione a causa della parola, sono subito scandalizzati.

18 А між терен посіяне, це ті, що слухають слово,

Quelli invece che ricevono il seme fra le spine, sono coloro che odono la parola;

19 а ле клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає.

ma le sollecitudini di questo mondo, l'inganno delle ricchezze e le cupidigie delle altre cose, che sopravvengono, soffocano la parola e questa rimane infruttuosa.

20 А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз.

Ma quelli che hanno ricevuto il seme in buon terreno, sono coloro che odono la parola, la ricevono e portano frutto, chi il trenta, chi il sessanta e chi il cento».

21 І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику?

Disse loro ancora: «Si prende forse la lampada per metterla sotto il moggio o sotto il letto? Non la si mette piuttosto sopra il candeliere?

22 Б о немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв.

Poiché non c'è nulla di nascosto che non sia manifestato, né nulla di segreto che non sia palesato.

23 Х то має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Chi ha orecchi da udire, oda!».

24 І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам.

Disse loro ancora: «Fate attenzione a ciò che udite. Con la stessa misura con cui misurate, sarà misurato a voi; e a voi che udite sarà dato di piú.

25 Б о хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.

Poiché a chi ha, sarà dato; ma a chi non ha, gli sarà tolto anche quello che ha».

26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння,

Disse ancora: «Il regno di Dio è come un uomo che getta il seme in terra.

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як.

Ora la notte e il giorno, mentre egli dorme e si alza, il seme germoglia e cresce senza che egli sappia come.

28 Б о родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі.

Poiché la terra produce spontaneamente prima lo stelo, poi la spiga, poi il chicco pieno nella spiga.

29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

E, quando il frutto è maturo, il mietitore mette subito mano alla falce perché è venuta la mietitura».

30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його?

Disse ancora: «A che cosa paragoneremo il regno di Dio? O con quale parabola lo rappresenteremo?

31 В оно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння.

Esso è simile a un granello di senape che, quando è seminato in terra, è il piú piccolo di tutti i semi che sono sulla terra;

32 Я к посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне.

ma, dopo che è stato seminato, cresce e diventa il piú grande di tutte le erbe, e mette rami cosí grandi che gli uccelli del cielo possono ripararsi sotto la sua ombra».

33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

E con molte parabole di questo genere annunciava loro la parola, come essi erano in grado di capire.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

E non parlava loro senza parabole; ma in privato ai suoi discepoli spiegava ogni cosa.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.

Or in quello stesso giorno, fattosi sera, disse loro: «Passiamo all'altra riva».

36 І , лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.

E i discepoli, licenziata la folla, lo presero con loro, cosí come egli era, nella barca. Con lui c'erano altre barchette.

37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!

Si scatenò una gran bufera di vento e le onde si abbattevano sulla barca, tanto che questa si riempiva.

38 А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...

Egli intanto stava dormendo a poppa, su un guanciale. Essi lo destarono e gli dissero: «Maestro, non t'importa che noi periamo?».

39 Т оді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...

Ed egli, destatosi, sgridò il vento e disse al mare: «Taci e calmati!». E il vento cessò e si fece gran bonaccia.

40 І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?

Poi disse loro: «Perché siete voi cosí paurosi? Come mai non avete fede?».

41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

Ed essi furono presi da gran timore e dicevano tra loro: «Chi è dunque costui al quale anche il vento e il mare ubbidiscono?».