1 Х іба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

«Non compie forse un duro lavoro l'uomo sulla terra, e i suoi giorni non sono come i giorni di un bracciante?

2 Я к раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Come lo schiavo sospira l'ombra e come il bracciante aspetta il suo salario,

3 т ак місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

cosí a me sono toccati in sorte mesi di calamità e mi sono state assegnate notti di dolore.

4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Appena mi corico, dico: "quando mi alzerò?" Ma la notte si prolunga e sono continuamente agitato fino all'alba.

5 З одяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

La mia carne è coperta di vermi e di vermi e di zolle di terra, la mia pelle si screpola ed è ripugnante.

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

I mie giorni sono più veloci di una spola da tessitore e si consumano senza speranza.

7 П ам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Ricordati che la mia vita è un soffio il mio occhio non vedrà piú il bene.

8 Н е побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

L'occhio di chi mi vede non mi scorgerà piú; i tuoi occhi saranno su di me ma io non sarò piú.

9 Я к хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

Come una nuvola svanisce e si dilegua, cosí chi scende nello Sceol, non risale piú;

10 н е вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

non tornerà piú nella sua casa, e la sua dimora non lo riconoscerà piú

11 Т ож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

Perciò non terrò chiusa la bocca parlerò nell'angoscia del mio spirito, mi lamenterò nell'amarezza della mia anima.

12 Ч и я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Sono io forse il mare o un mostro marino che tu mi faccia sorvegliare da una guardia?

13 К оли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

Quando dico: il mio letto mi darà sollievo, il mio giaciglio allevierà il mio dolore

14 т о Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

tu mi spaventi con sogni e mi atterrisci con visioni;

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

Cosí l'anima mia preferisce soffoca e morire piuttosto che questa vita.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

Mi disfaccio; non vivrò per sempre lasciami stare, i giorni miei non sono che un soffio.

17 Щ о таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

Che cosa è l'uomo perché tu lo renda grande e presti a lui attenzione,

18 Т и щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

e lo visiti ogni mattina mettendolo alla prova ad ogni istante?

19 Я к довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

Quando distoglierai il tuo sguardo da me, e mi lascerai inghiottire la mia saliva?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

Se ho peccato, che cosa ti ho fatto, o guardiano degli uomini? Perché mi hai fatto il tuo bersaglio, al punto di essere divenuto un peso a me stesso?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Perché non perdoni le mie trasgressioni e non passi sopra la mia iniquità? Perché presto giacerò nella polvere; tu mi cercherai, ma io non sarò piú».