1 Х іба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Muß nicht der Mensch immer im Streit sein auf Erden, und sind seine Tage nicht wie eines Tagelöhners?

2 Я к раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Wie ein Knecht sich sehnt nach dem Schatten und ein Tagelöhner, daß seine Arbeit aus sei,

3 т ак місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

also habe ich wohl ganze Monden vergeblich gearbeitet, und elender Nächte sind mir viel geworden.

4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Wenn ich mich legte, sprach ich: Wann werde ich aufstehen? Und der Abend ward mir lang; ich wälzte mich und wurde des satt bis zur Dämmerung.

5 З одяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

Mein Fleisch ist um und um wurmig und knotig; meine Haut ist verschrumpft und zunichte geworden.

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Meine Tage sind leichter dahingeflogen denn die Weberspule und sind vergangen, daß kein Aufhalten dagewesen ist.

7 П ам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Gedenke, daß mein Leben ein Wind ist und meine Augen nicht wieder Gutes sehen werden.

8 Н е побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Und kein lebendiges Auge wird mich mehr schauen; sehen deine Augen nach mir, so bin ich nicht mehr.

9 Я к хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

Eine Wolke vergeht und fährt dahin: also, wer in die Hölle hinunterfährt, kommt nicht wieder herauf

10 н е вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

und kommt nicht wieder in sein Haus, und sein Ort kennt ihn nicht mehr.

11 Т ож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

Darum will ich auch meinem Munde nicht wehren; ich will reden in der Angst meines Herzens und will klagen in der Betrübnis meiner Seele.

12 Ч и я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Bin ich denn ein Meer oder ein Meerungeheuer, daß du mich so verwahrst?

13 К оли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

Wenn ich gedachte: Mein Bett soll mich trösten, mein Lager soll mir meinen Jammer erleichtern,

14 т о Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

so erschrecktest du mich mit Träumen und machtest mir Grauen durch Gesichte,

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

daß meine Seele wünschte erstickt zu sein und meine Gebeine den Tod.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

Ich begehre nicht mehr zu leben. Laß ab von mir, denn meine Tage sind eitel.

17 Щ о таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

Was ist ein Mensch, daß du ihn groß achtest und bekümmerst dich um ihn?

18 Т и щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

Du suchst ihn täglich heim und versuchst ihn alle Stunden.

19 Я к довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

Warum tust du dich nicht von mir und lässest mich nicht, bis ich nur meinen Speichel schlinge?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

Habe ich gesündigt, was tue ich dir damit, o du Menschenhüter? Warum machst du mich zum Ziel deiner Anläufe, daß ich mir selbst eine Last bin?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Und warum vergibst du mir meine Missetat nicht und nimmst weg meine Sünde? Denn nun werde ich mich in die Erde legen, und wenn du mich morgen suchst, werde ich nicht da sein.