1 Х іба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Le sort de l'homme sur la terre est celui d'un soldat, Et ses jours sont ceux d'un mercenaire.

2 Я к раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

Comme l'esclave soupire après l'ombre, Comme l'ouvrier attend son salaire,

3 т ак місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Ainsi j'ai pour partage des mois de douleur, J'ai pour mon lot des nuits de souffrance.

4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Je me couche, et je dis: Quand me lèverai-je? quand finira la nuit? Et je suis rassasié d'agitations jusqu'au point du jour.

5 З одяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

Mon corps se couvre de vers et d'une croûte terreuse, Ma peau se crevasse et se dissout.

6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Mes jours sont plus rapides que la navette du tisserand, Ils s'évanouissent: plus d'espérance!

7 П ам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Souviens-toi que ma vie est un souffle! Mes yeux ne reverront pas le bonheur.

8 Н е побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

L'oeil qui me regarde ne me regardera plus; Ton oeil me cherchera, et je ne serai plus.

9 Я к хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

Comme la nuée se dissipe et s'en va, Celui qui descend au séjour des morts ne remontera pas;

10 н е вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

Il ne reviendra plus dans sa maison, Et le lieu qu'il habitait ne le connaîtra plus.

11 Т ож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

C'est pourquoi je ne retiendrai point ma bouche, Je parlerai dans l'angoisse de mon coeur, Je me plaindrai dans l'amertume de mon âme.

12 Ч и я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

Suis-je une mer, ou un monstre marin, Pour que tu établisses des gardes autour de moi?

13 К оли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

Quand je dis: Mon lit me soulagera, Ma couche calmera mes douleurs,

14 т о Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

C'est alors que tu m'effraies par des songes, Que tu m'épouvantes par des visions.

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

Ah! je voudrais être étranglé! Je voudrais la mort plutôt que ces os!

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

Je les méprise!... je ne vivrai pas toujours... Laisse-moi, car ma vie n'est qu'un souffle.

17 Щ о таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

Qu'est-ce que l'homme, pour que tu en fasses tant de cas, Pour que tu daignes prendre garde à lui,

18 Т и щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

Pour que tu le visites tous les matins, Pour que tu l'éprouves à tous les instants?

19 Я к довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

Quand cesseras-tu d'avoir le regard sur moi? Quand me laisseras-tu le temps d'avaler ma salive?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

Si j'ai péché, qu'ai-je pu te faire, gardien des hommes? Pourquoi me mettre en butte à tes traits? Pourquoi me rendre à charge à moi-même?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...

Que ne pardonnes-tu mon péché, Et que n'oublies-tu mon iniquité? Car je vais me coucher dans la poussière; Tu me chercheras, et je ne serai plus.