1 L e sort de l'homme sur la terre est celui d'un soldat, Et ses jours sont ceux d'un mercenaire.

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 C omme l'esclave soupire après l'ombre, Comme l'ouvrier attend son salaire,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 A insi j'ai pour partage des mois de douleur, J'ai pour mon lot des nuits de souffrance.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 J e me couche, et je dis: Quand me lèverai-je? quand finira la nuit? Et je suis rassasié d'agitations jusqu'au point du jour.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 M on corps se couvre de vers et d'une croûte terreuse, Ma peau se crevasse et se dissout.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 M es jours sont plus rapides que la navette du tisserand, Ils s'évanouissent: plus d'espérance!

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 S ouviens-toi que ma vie est un souffle! Mes yeux ne reverront pas le bonheur.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 L 'oeil qui me regarde ne me regardera plus; Ton oeil me cherchera, et je ne serai plus.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 C omme la nuée se dissipe et s'en va, Celui qui descend au séjour des morts ne remontera pas;

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 I l ne reviendra plus dans sa maison, Et le lieu qu'il habitait ne le connaîtra plus.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 C 'est pourquoi je ne retiendrai point ma bouche, Je parlerai dans l'angoisse de mon coeur, Je me plaindrai dans l'amertume de mon âme.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 S uis-je une mer, ou un monstre marin, Pour que tu établisses des gardes autour de moi?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 Q uand je dis: Mon lit me soulagera, Ma couche calmera mes douleurs,

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 C 'est alors que tu m'effraies par des songes, Que tu m'épouvantes par des visions.

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 A h! je voudrais être étranglé! Je voudrais la mort plutôt que ces os!

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 J e les méprise!... je ne vivrai pas toujours... Laisse-moi, car ma vie n'est qu'un souffle.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 Q u'est-ce que l'homme, pour que tu en fasses tant de cas, Pour que tu daignes prendre garde à lui,

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 P our que tu le visites tous les matins, Pour que tu l'éprouves à tous les instants?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 Q uand cesseras-tu d'avoir le regard sur moi? Quand me laisseras-tu le temps d'avaler ma salive?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 S i j'ai péché, qu'ai-je pu te faire, gardien des hommes? Pourquoi me mettre en butte à tes traits? Pourquoi me rendre à charge à moi-même?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 Q ue ne pardonnes-tu mon péché, Et que n'oublies-tu mon iniquité? Car je vais me coucher dans la poussière; Tu me chercheras, et je ne serai plus.

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...