1 E t maintenant!... je suis la risée de plus jeunes que moi, De ceux dont je dédaignais de mettre les pères Parmi les chiens de mon troupeau.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

2 M ais à quoi me servirait la force de leurs mains? Ils sont incapables d'atteindre la vieillesse.

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

3 D esséchés par la misère et la faim, Ils fuient dans les lieux arides, Depuis longtemps abandonnés et déserts;

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 I ls arrachent près des arbrisseaux les herbes sauvages, Et ils n'ont pour pain que la racine des genêts.

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

5 O n les chasse du milieu des hommes, On crie après eux comme après des voleurs.

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

6 I ls habitent dans d'affreuses vallées, Dans les cavernes de la terre et dans les rochers;

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

7 I ls hurlent parmi les buissons, Ils se rassemblent sous les ronces.

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

8 E tres vils et méprisés, On les repousse du pays.

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

9 E t maintenant, je suis l'objet de leurs chansons, Je suis en butte à leurs propos.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

10 I ls ont horreur de moi, ils se détournent, Ils me crachent au visage.

Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

11 I ls n'ont plus de retenue et ils m'humilient, Ils rejettent tout frein devant moi.

бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

12 C es misérables se lèvent à ma droite et me poussent les pieds, Ils se fraient contre moi des sentiers pour ma ruine;

По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

13 I ls détruisent mon propre sentier et travaillent à ma perte, Eux à qui personne ne viendrait en aide;

Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

14 I ls arrivent comme par une large brèche, Ils se précipitent sous les craquements.

немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

15 L es terreurs m'assiègent; Ma gloire est emportée comme par le vent, Mon bonheur a passé comme un nuage.

Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

16 E t maintenant, mon âme s'épanche en mon sein, Les jours de la souffrance m'ont saisi.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 L a nuit me perce et m'arrache les os, La douleur qui me ronge ne se donne aucun repos,

Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

18 P ar la violence du mal mon vêtement perd sa forme, Il se colle à mon corps comme ma tunique.

З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

19 D ieu m'a jeté dans la boue, Et je ressemble à la poussière et à la cendre.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

20 J e crie vers toi, et tu ne me réponds pas; Je me tiens debout, et tu me lances ton regard.

Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

21 T u deviens cruel contre moi, Tu me combats avec la force de ta main.

Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

22 T u mu soulèves, tu mu fais voler au-dessus du vent, Et tu m'anéantis au bruit de la tempête.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

23 C ar, je le sais, tu me mènes à la mort, Au rendez-vous de tous les vivants.

Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

24 M ais celui qui va périr n'étend-il pas les mains? Celui qui est dans le malheur n'implore-t-il pas du secours?

Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 N 'avais-je pas des larmes pour l'infortuné? Mon coeur n'avait-il pas pitié de l'indigent?

Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 J 'attendais le bonheur, et le malheur est arrivé; J'espérais la lumière, et les ténèbres sont venues.

Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

27 M es entrailles bouillonnent sans relâche, Les jours de la calamité m'ont surpris.

Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

28 J e marche noirci, mais non par le soleil; Je me lève en pleine assemblée, et je crie.

ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

29 J e suis devenu le frère des chacals, Le compagnon des autruches.

Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

30 M a peau noircit et tombe, Mes os brûlent et se dessèchent.

моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

31 M a harpe n'est plus qu'un instrument de deuil, Et mon chalumeau ne peut rendre que des sons plaintifs.

І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...