1 “ Não é pesado o labor do homem na terra? Seus dias não são como os de um assalariado?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

2 C omo o escravo que anseia pelas sombras do entardecer, ou como o assalariado que espera ansioso pelo pagamento,

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

3 a ssim me deram meses de ilusão, e noites de desgraça me foram destinadas.

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

4 Q uando me deito, fico pensando: Quanto vai demorar para eu me levantar? A noite se arrasta, e eu fico me virando na cama até o amanhecer.

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

5 M eu corpo está coberto de vermes e cascas de ferida, minha pele está rachada e vertendo pus.

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

6 “ Meus dias correm mais depressa que a lançadeira do tecelão, e chegam ao fim sem nenhuma esperança.

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

7 L embra-te, ó Deus, de que a minha vida não passa de um sopro; meus olhos jamais tornarão a ver a felicidade.

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

8 O s que agora me vêem, nunca mais me verão; puseste o teu olhar em mim, e já não existo.

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

9 A ssim como a nuvem se esvai e desaparece, assim quem desce à sepultura não volta.

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 N unca mais voltará ao seu lar; a sua habitação não mais o conhecerá.

не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 “ Por isso não me calo; na aflição do meu espírito desabafarei, na amargura da minha alma farei as minhas queixas.

Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 S ou eu o mar, ou o monstro das profundezas, para que me ponhas sob guarda?

Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 Q uando penso que a minha cama me consolará e que o meu leito aliviará a minha queixa,

Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 m esmo aí me assustas com sonhos e me aterrorizas com visões.

то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 É melhor ser estrangulado e morrer do que sofrer assim;

І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 s into desprezo pela minha vida! Não vou viver para sempre; deixa-me, pois os meus dias não têm sentido.

Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 “ Que é o homem, para que lhe dês importância e atenção,

Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 p ara que o examines a cada manhã e o proves a cada instante?

Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 N unca desviarás de mim o teu olhar? Nunca me deixarás a sós, nem por um instante?

Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 S e pequei, que mal te causei, ó tu que vigias os homens? Por que me tornaste teu alvo? Acaso tornei-me um fardo para ti?

Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 P or que não perdoas as minhas ofensas e não apagas os meus pecados? Pois logo me deitarei no pó; tu me procurarás, mas eu já não existirei”.

І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...