1 C essado o tumulto, Paulo mandou chamar os discípulos e, depois de encorajá-los, despediu-se e partiu para a Macedônia.

А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

2 V iajou por aquela região, encorajando os irmãos com muitas palavras e, por fim, chegou à Grécia,

Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

3 o nde ficou três meses. Quando estava a ponto de embarcar para a Síria, os judeus fizeram uma conspiração contra ele; por isso decidiu voltar pela Macedônia,

і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 s endo acompanhado por Sópatro, filho de Pirro, de Beréia; Aristarco e Secundo, de Tessalônica; Gaio, de Derbe; e Timóteo, além de Tíquico e Trófimo, da província da Ásia.

Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

5 E sses homens foram adiante e nos esperaram em Trôade.

Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

6 N avegamos de Filipos, após a festa dos pães sem fermento, e cinco dias depois nos reunimos com os outros em Trôade, onde ficamos sete dias. A Ressurreição de Êutico em Trôade

А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

7 N o primeiro dia da semana reunimo-nos para partir o pão, e Paulo falou ao povo. Pretendendo partir no dia seguinte, continuou falando até a meia-noite.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

8 H avia muitas candeias no piso superior onde estávamos reunidos.

А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 U m jovem chamado Êutico, que estava sentado numa janela, adormeceu profundamente durante o longo discurso de Paulo. Vencido pelo sono, caiu do terceiro andar. Quando o levantaram, estava morto.

Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

10 P aulo desceu, inclinou-se sobre o rapaz e o abraçou, dizendo: “Não fiquem alarmados! Ele está vivo!”

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

11 E ntão subiu novamente, partiu o pão e comeu. Depois, continuou a falar até o amanhecer e foi embora.

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

12 L evaram vivo o jovem, o que muito os consolou. Paulo Despede-se dos Presbíteros de Éfeso

А хлопця живим привели, і зраділи немало.

13 Q uanto a nós, fomos até o navio e embarcamos para Assôs, onde iríamos receber Paulo a bordo. Assim ele tinha determinado, tendo preferido ir a pé.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 Q uando nos encontrou em Assôs, nós o recebemos a bordo e prosseguimos até Mitilene.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

15 N o dia seguinte navegamos dali e chegamos defronte de Quio; no outro dia atravessamos para Samos e, um dia depois, chegamos a Mileto.

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

16 P aulo tinha decidido não aportar em Éfeso, para não se demorar na província da Ásia, pois estava com pressa de chegar a Jerusalém, se possível antes do dia de Pentecoste.

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 D e Mileto, Paulo mandou chamar os presbíteros da igreja de Éfeso.

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 Q uando chegaram, ele lhes disse: “Vocês sabem como vivi todo o tempo em que estive com vocês, desde o primeiro dia em que cheguei à província da Ásia.

І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

19 S ervi ao Senhor com toda a humildade e com lágrimas, sendo severamente provado pelas conspirações dos judeus.

і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 V ocês sabem que não deixei de pregar-lhes nada que fosse proveitoso, mas ensinei-lhes tudo publicamente e de casa em casa.

як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

21 T estifiquei, tanto a judeus como a gregos, que eles precisam converter-se a Deus com arrependimento e fé em nosso Senhor Jesus.

І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 “ Agora, compelido pelo Espírito, estou indo para Jerusalém, sem saber o que me acontecerá ali.

І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

23 S ó sei que, em todas as cidades, o Espírito Santo me avisa que prisões e sofrimentos me esperam.

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

24 T odavia, não me importo, nem considero a minha vida de valor algum para mim mesmo, se tão-somente puder terminar a corrida e completar o ministério que o Senhor Jesus me confiou, de testemunhar do evangelho da graça de Deus.

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

25 “ Agora sei que nenhum de vocês, entre os quais passei pregando o Reino, verá novamente a minha face.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

26 P ortanto, eu lhes declaro hoje que estou inocente do sangue de todos.

Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

27 P ois não deixei de proclamar-lhes toda a vontade de Deus.

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 C uidem de vocês mesmos e de todo o rebanho sobre o qual o Espírito Santo os colocou como bispos, para pastorearem a igreja de Deus, que ele comprou com o seu próprio sangue.

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 S ei que, depois da minha partida, lobos ferozes penetrarão no meio de vocês e não pouparão o rebanho.

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

30 E dentre vocês mesmos se levantarão homens que torcerão a verdade, a fim de atrair os discípulos.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

31 P or isso, vigiem! Lembrem-se de que durante três anos jamais cessei de advertir cada um de vocês disso, noite e dia, com lágrimas.

Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

32 “ Agora, eu os entrego a Deus e à palavra da sua graça, que pode edificá-los e dar-lhes herança entre todos os que são santificados.

А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

33 N ão cobicei a prata nem o ouro nem as roupas de ninguém.

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

34 V ocês mesmos sabem que estas minhas mãos supriram minhas necessidades e as de meus companheiros.

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 E m tudo o que fiz, mostrei-lhes que mediante trabalho árduo devemos ajudar os fracos, lembrando as palavras do próprio Senhor Jesus, que disse: ‘Há maior felicidade em dar do que em receber’”.

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

36 T endo dito isso, ajoelhou-se com todos eles e orou.

Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

37 T odos choraram muito e, abraçando-o, o beijavam.

І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

38 O que mais os entristeceu foi a declaração de que nunca mais veriam a sua face. Então o acompanharam até o navio.

А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.