1 E u disse: Vigiarei a minha conduta e não pecarei em palavras; porei mordaça em minha boca enquanto os ímpios estiverem na minha presença.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 E nquanto me calei resignado, e me contive inutilmente, minha angústia aumentou.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 M eu coração ardia-me no peito e, enquanto eu meditava, o fogo aumentava; então comecei a dizer:

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 M ostra-me, Senhor, o fim da minha vida e o número dos meus dias, para que eu saiba quão frágil sou.

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 D este aos meus dias o comprimento de um palmo; a duração da minha vida é nada diante de ti. De fato, o homem não passa de um sopro. Pausa

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 S im, cada um vai e volta como a sombra. Em vão se agita, amontoando riqueza sem saber quem ficará com ela.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 M as agora, Senhor, que hei de esperar? Minha esperança está em ti.

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 L ivra-me de todas as minhas transgressões; não faças de mim um objeto de zombaria dos tolos.

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 E stou calado! Não posso abrir a boca, pois tu mesmo fizeste isso.

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 A fasta de mim o teu açoite; fui vencido pelo golpe da tua mão.

(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 T u repreendes e disciplinas o homem por causa do seu pecado; como traça destróis o que ele mais valoriza; de fato, o homem não passa de um sopro. Pausa

(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 O uve a minha oração, Senhor; escuta o meu grito de socorro; não sejas indiferente ao meu lamento. Pois sou para ti um estrangeiro, como foram todos os meus antepassados.

(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 D esvia de mim os teus olhos, para que eu volte a ter alegria, antes que eu me vá e deixe de existir.

(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!