1 ( Ein Psalm Davids, vorzusingen, für Jeduthun.) Ich habe mir vorgesetzt: Ich will mich hüten, daß ich nicht sündige mit meiner Zunge. Ich will meinen Mund zäumen, weil ich muß den Gottlosen vor mir sehen.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 I ch bin verstummt und still und schweige der Freuden und muß mein Leid in mich fressen.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 M ein Herz ist entbrannt in meinem Leibe, und wenn ich daran gedenke, werde ich entzündet; ich rede mit meiner Zunge.

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 A ber, HERR, lehre mich doch, daß es ein Ende mit mir haben muß und mein Leben ein Ziel hat und ich davon muß.

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 S iehe, meiner Tage sind einer Hand breit bei dir, und mein Leben ist wie nichts vor dir. Wie gar nichts sind alle Menschen, die doch so sicher leben! (Sela.)

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 S ie gehen daher wie ein Schemen und machen sich viel vergebliche Unruhe; sie sammeln, und wissen nicht, wer es einnehmen wird.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 N un, HERR, wes soll ich mich trösten? Ich hoffe auf dich.

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 E rrette mich von aller meiner Sünde und laß mich nicht den Narren ein Spott werden.

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 I ch will schweigen und meinen Mund nicht auftun; denn du hast's getan.

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 W ende deine Plage von mir; denn ich bin verschmachtet von der Strafe deiner Hand.

(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 W enn du einen züchtigst um der Sünde willen, so wird seine Schöne verzehrt wie von Motten. Ach wie gar nichts sind doch alle Menschen! (Sela.)

(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 H öre mein Gebet, HERR, und vernimm mein Schreien und schweige nicht über meine Tränen; denn ich bin dein Pilger und dein Bürger wie alle meine Väter.

(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 L aß ab von mir, daß ich mich erquicke, ehe ich den hinfahre und nicht mehr hier sei.

(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!