1 A l Músico principal, á Jeduthún: Salmo de David. YO DIJE: Atenderé á mis caminos, Para no pecar con mi lengua: Guardaré mi boca con freno, En tanto que el impío fuere contra mí.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 E nmudecí con silencio, calléme aun respecto de lo bueno: Y excitóse mi dolor.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 E nardecióse mi corazón dentro de mí; Encendióse fuego en mi meditación, Y así proferí con mi lengua:

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 H azme saber, Jehová, mi fin, Y cuánta sea la medida de mis días; Sepa yo cuánto tengo de ser del mundo.

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 H e aquí diste á mis días término corto, Y mi edad es como nada delante de ti: Ciertamente es completa vanidad todo hombre que vive. (Selah.)

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 C iertamente en tinieblas anda el hombre; Ciertamente en vano se inquieta: Junta, y no sabe quién lo allegará.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 Y ahora, Señor, ¿qué esperaré? Mi esperanza en ti está.

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 L íbrame de todas mis rebeliones; No me pongas por escarnio del insensato.

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 E nmudecí, no abrí mi boca; Porque tú lo hiciste.

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 Q uita de sobre mí tu plaga; De la guerra de tu mano soy consumido.

(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 C on castigos sobre el pecado corriges al hombre, Y haces consumirse como de polilla su grandeza: Ciertamente vanidad es todo hombre. (Selah.)

(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 O ye mi oración, oh Jehová, y escucha mi clamor: No calles á mis lágrimas; Porque peregrino soy para contigo, Y advenedizo, como todos mis padres.

(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 D éjame, y tomaré fuerzas, Antes que vaya y perezca.

(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!