1 D isse eu: Guardarei os meus caminhos para não pecar com a minha língua; guardarei a minha boca com uma mordaça, enquanto o ímpio estiver diante de mim.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 C om silêncio fiquei qual um mundo; calava-me mesmo acerca do bem; mas a minha dor se agravou.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 E scandesceu-se dentro de mim o meu coração; enquanto eu meditava acendeu-se o fogo; então com a minha língua, dizendo;

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 F aze-me conhecer, ó Senhor, o meu fim, e qual a medida dos meus dias, para que eu saiba quão frágil sou.

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 E is que mediste os meus dias a palmos; o tempo da minha vida é como que nada diante de ti. Na verdade, todo homem, por mais firme que esteja, é totalmente vaidade.

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 N a verdade, todo homem anda qual uma sombra; na verdade, em vão se inquieta, amontoa riquezas, e não sabe quem as levará.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 A gora, pois, Senhor, que espero eu? a minha esperança está em ti.

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 L ivra-me de todas as minhas transgressões; não me faças o opróbrio do insensato.

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 E mudecido estou, não abro a minha boca; pois tu és que agiste,

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 T ira de sobre mim o teu flagelo; estou desfalecido pelo golpe da tua mão.

(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 Q uando com repreensões castigas o homem por causa da iniquidade, destróis, como traça, o que ele tem de precioso; na verdade todo homem é vaidade.

(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 O uve, Senhor, a minha oração, e inclina os teus ouvidos ao meu clamor; não te cales perante as minhas lágrimas, porque sou para contigo como um estranho, um peregrino como todos os meus pais.

(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 D esvia de mim o teu olhar, para que eu tome alento, antes que me vá e não exista mais.

(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!