1 I said, I will take heed and guard my ways, that I may sin not with my tongue; I will muzzle my mouth as with a bridle while the wicked are before me.

Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

2 I was dumb with silence, I held my peace without profit and had no comfort away from good, while my distress was renewed.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

3 M y heart was hot within me. While I was musing, the fire burned; then I spoke with my tongue:

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

4 L ord, make me to know my end and the measure of my days—what it is; let me know and realize how frail I am.

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

5 B ehold, You have made my days as handbreadths, and my lifetime is as nothing in Your sight. Truly every man at his best is merely a breath! Selah!

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

6 S urely every man walks to and fro—like a shadow in a pantomime; surely for futility and emptiness he is in turmoil; each one heaps up riches, not knowing who will gather them.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

7 A nd now, Lord, what do I wait for and expect? My hope and expectation are in You.

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

8 D eliver me from all my transgressions; make me not the scorn and reproach of the fool!

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

9 I am dumb, I open not my mouth, for it is You Who has done it.

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 R emove Your stroke away from me; I am consumed by the conflict and the blow of Your hand.

(39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 W hen with rebukes You correct and chasten man for sin, You waste his beauty like a moth and what is dear to him consumes away; surely every man is a mere breath. Selah!

(39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 H ear my prayer, O Lord, and give ear to my cry; hold not Your peace at my tears! For I am Your passing guest, a temporary resident, as all my fathers were.

(39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 O look away from me and spare me, that I may recover cheerfulness and encouraging strength and know gladness before I go and am no more!

(39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!