1 W hen the people saw that Moses delayed to come down from the mountain, gathered together to Aaron, and said to him, Up, make us gods to go before us; as for this Moses, the man who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

І побачив народ, що загаявся Мойсей зійти з гори. І зібрався народ проти Аарона, та й сказали до нього: Устань, зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів був нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

2 S o Aaron replied, Take the gold rings from the ears of your wives, your sons, and daughters, and bring them to me.

І сказав їм Аарон: Поздіймайте золоті сережки, що в ушах ваших жінок, ваших синів та дочок ваших, і поприносьте до мене.

3 S o all the people took the gold rings from their ears and brought them to Aaron.

І ввесь народ поздіймав з себе золоті сережки, що в їхніх ушах, та й позносили до Аарона.

4 A nd he received the gold at their hand and fashioned it with a graving tool and made it a molten calf; and they said, These are your gods, O Israel, which brought you up out of the land of Egypt!

І взяв він це з їхньої руки, і вформував його в глині, і зробив із нього лите теля. А вони сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

5 A nd when Aaron saw the molten calf, he built an altar before it; and Aaron made proclamation, and said, Tomorrow shall be a feast to the Lord.

І побачив це Аарон, і збудував жертівника перед ним. І кликнув Аарон та й сказав: Завтра свято для Господа!

6 A nd they rose up early the next day and offered burnt offerings and brought peace offerings; and the people sat down to eat and drink and rose up to play.

І повставали вони взавтра рано вранці, і принесли цілопалення, і привели мирну жертву. І засів народ до їди та до пиття, і встали бавитися.

7 T he Lord said to Moses, Go down, for your people, whom you brought out of the land of Egypt, have corrupted themselves;

А Господь промовляв до Мойсея: Іди, зійди, бо зіпсувся народ твій, якого ти вивів із єгипетського краю.

8 T hey have turned aside quickly out of the way which I commanded them; they have made them a molten calf and have worshiped it and sacrificed to it, and said, These are your gods, O Israel, that brought you up out of the land of Egypt!

Зійшли вони скоро з дороги, що наказав був Я їм, зробили собі лите теля, і поклонились йому, і склали йому жертви, та й сказали: Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

9 A nd the Lord said to Moses, I have seen this people, and behold, it is a stiff-necked people;

І промовив Господь до Мойсея: Я бачив народ той, і ось народ твердошиїй він!

10 N ow therefore let Me alone, that My wrath may burn hot against them and that I may destroy them; but I will make of you a great nation.

А тепер залиши Мене, і розпалиться гнів Мій на них, і Я винищу їх, а тебе зроблю великим народом.

11 B ut Moses besought the Lord his God, and said, Lord, why does Your wrath blaze hot against Your people, whom You have brought forth out of the land of Egypt with great power and a mighty hand?

І Мойсей став благати лице Господа, Бога свого, та й сказав: Нащо, Господи, розпалюється гнів Твій на народ Твій, якого Ти випровадив з єгипетського краю силою великою та міцною рукою?

12 W hy should the Egyptians say, For evil He brought them forth, to slay them in the mountains and consume them from the face of the earth? Turn from Your fierce wrath, and change Your mind concerning this evil against Your people.

Нащо будуть казати єгиптяни, говорячи: На зле ти їх вивів, щоб їх повбивати в горах, та щоб винищити їх з-поверхні землі?... Вернися з розпалу гніву Свого, та й відверни зло від Свого народу!

13 r emember Abraham, Isaac, and Israel, Your servants, to whom You swore by Your own self and said to them, I will multiply your seed as the stars of the heavens, and all this land that I have spoken of will I give to your seed, and they shall inherit it forever.

Згадай про Авраама, Ісака та Ізраїля, рабів Своїх, що Ти їм присягався був Собою, та говорив їм: Помножу ваших нащадків, немов зорі небесні, і всю оту землю, що про неї казав, дам вашим нащадкам, і вони посядуть навіки.

14 T hen the Lord turned from the evil which He had thought to do to His people.

І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові.

15 A nd Moses turned and went down from the mountain with the two tables of the Testimony in his hand, tables or tablets that were written on both sides.

І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.

16 T he tables were the work of God; the writing was the writing of God, graven upon the tables.

А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.

17 A nd when Joshua heard the noise of the people as they shouted, he said to Moses, There is a noise of war in the camp.

І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея: Крик бою в таборі!

18 B ut Moses said, It is not the sound of shouting for victory, neither is it the sound of the cry of the defeated, but the sound of singing that I hear.

А той відказав: Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!

19 A nd as soon as he came near to the camp he saw the calf and the dancing. And Moses’ anger blazed hot and he cast the tables out of his hands and broke them at the foot of the mountain.

І сталося, коли він наблизився до табору, то побачив теля те та танці... І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...

20 A nd he took the calf they had made and burned it in the fire, and ground it to powder and scattered it on the water and made the Israelites drink it.

І схопив він теля, що зробили вони, та й спалив на огні, та змолов, аж став порох... І розсипав на поверхні води, і напоїв тим синів Ізраїлевих.

21 A nd Moses said to Aaron, What did this people do to you, that you have brought so great a sin upon them?

І сказав Мойсей Ааронові: Що вчинив тобі народ цей, що ти гріх великий навів на нього?

22 A nd Aaron said, Let not the anger of my lord blaze hot; you know the people, that they are set on evil.

А Аарон відказав: Нехай не запалиться гнів мого пана! Ти знаєш народ цей, що він у злому.

23 F or they said to me, Make us gods which shall go before us; as for this Moses, the man who brought us up out of the land of Egypt, we do not know what has become of him.

І вони сказали мені: Зроби нам богів, що будуть ходити перед нами, бо той Мойсей, муж, що вивів нас із єгипетського краю, ми не знаємо, що сталось йому.

24 I said to them, Those who have any gold, let them take it off. So they gave it to me; then I cast it into the fire, and there came out this calf.

І сказав я до них: Хто має золото, поздіймайте з себе. І дали вони мені, а я кинув його в огонь, і вийшло те теля.

25 A nd when Moses saw that the people were unruly and unrestrained (for Aaron had let them get out of control, so that they were a derision and object of shame among their enemies),

І побачив Мойсей народ, що незагнузданий він, бо Аарон розгнуздав його на ганьбу поміж їхніми ворогами.

26 T hen Moses stood in the gate of the camp, and said, Whoever is on the Lord’s side, let him come to me. And all the Levites gathered together to him.

І став Мойсей у брамі табору й сказав: Хто за Господа до мене! І зібралися до нього всі Левіїні сини.

27 A nd he said to them, Thus says the Lord God of Israel, Every man put his sword on his side and go in and out from gate to gate throughout the camp and slay every man his brother, and every man his companion, and every man his neighbor.

І сказав він до них: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Припашіть кожен меча свого на стегно своє, перейдіть, і верніться від брами до брами в таборі, і повбивайте кожен брата свого, і кожен приятеля свого, і кожен ближнього свого.

28 A nd the sons of Levi did according to the word of Moses; and there fell of the people that day about 3000 men.

І зробили Левіїні сини за словом Мойсеєвим. І впало з народу того дня близько трьох тисяч чоловіка.

29 A nd Moses said you have consecrated yourselves today to the Lord, each man against his own son and his own brother, that the Lord may restore and bestow His blessing upon you this day.

І сказав Мойсей: Освятіть сьогодні себе для Господа, бо кожен мстився на сині своїм та на браті своїм, і щоб сьогодні Він дав вам благословення.

30 T he next day Moses said to the people, You have sinned a great sin. And now I will go up to the Lord; perhaps I can make atonement for your sin.

І сталося назавтра, і сказав Мойсей до народу: Ви згрішили великим гріхом, а тепер зійду я до Господа, може складу окуплення за ваш гріх.

31 S o Moses returned to the Lord, and said, Oh, these people have sinned a great sin and have made themselves gods of gold!

І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: О, згрішив цей народ великим гріхом, вони зробили собі золотих богів!

32 Y et now, if You will forgive their sin—and if not, blot me, I pray You, out of Your book which You have written!

А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...

33 B ut the Lord said to Moses, Whoever has sinned against Me, I will blot him out of My book.

І промовив Господь до Мойсея: Хто згрішив Мені, того витру із книги Своєї.

34 B ut now go, lead the people to the place of which I have told you. Behold, My Angel shall go before you. Nevertheless, in the day when I punish I will visit their sin upon them!

А тепер іди, провадь цей народ туди, куди казав Я тобі. Ось Мій Ангол піде перед лицем твоїм. А в день кари Моєї покараю їх за їхній гріх!

35 A nd the Lord sent a plague upon the people because they made the calf which Aaron fashioned for them.

І Господь ударив той народ за те, що вони зробили теля, яке Аарон учинив був.