1 A fter the uproar had ceased, Paul sent for the disciples and warned and consoled and urged and encouraged them; then he embraced them and told them farewell and set forth on his journey to Macedonia.

А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

2 T hen after he had gone through those districts and had warned and consoled and urged and encouraged the brethren with much discourse, he came to Greece.

Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

3 H aving spent three months there, when a plot was formed against him by the Jews as he was about to set sail for Syria, he resolved to go back through Macedonia.

і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 H e was accompanied by Sopater the son of Pyrrhus from Beroea, and by the Thessalonians Aristarchus and Secundus, and Gaius of Derbe and Timothy, and the Asians Tychicus and Trophimus.

Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

5 T hese went on ahead and were waiting for us at Troas,

Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

6 B ut we sailed from Philippi after the days of Unleavened Bread, and in five days we joined them at Troas, where we remained for seven days.

А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

7 A nd on the first day of the week, when we were assembled together to break bread '> the Lord’s Supper], Paul discoursed with them, intending to leave the next morning; and he kept on with his message until midnight.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

8 N ow there were numerous lights in the upper room where we were assembled,

А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 A nd there was a young man named Eutychus sitting in the window. He was borne down with deep sleep as Paul kept on talking still longer, and completely overcome by sleep, he fell down from the third story and was picked up dead.

Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

10 B ut Paul went down and bent over him and embraced him, saying, Make no ado; his life is within him.

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

11 W hen Paul had gone back upstairs and had broken bread and eaten, and after he had talked confidentially and communed with them for a considerable time—until daybreak —he departed.

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

12 T hey took the youth home alive, and were not a little comforted and cheered and refreshed and encouraged.

А хлопця живим привели, і зраділи немало.

13 B ut going on ahead to the ship, the rest of us set sail for Assos, intending to take Paul aboard there, for that was what he had directed, intending himself to go by land.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 S o when he met us at Assos, we took him aboard and sailed on to Mitylene.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

15 A nd sailing from there, we arrived the day after at a point opposite Chios; the following day we struck across to Samos, and the next day we arrived at Miletus.

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

16 F or Paul had determined to sail on past Ephesus, lest he might have to spend time in Asia; for he was hastening on so that he might reach Jerusalem, if at all possible, by the day of Pentecost.

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 H owever, from Miletus he sent to Ephesus and summoned the elders of the church.

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 A nd when they arrived he said to them: You yourselves are well acquainted with my manner of living among you from the first day that I set foot in Asia, and how I continued afterward,

І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

19 S erving the Lord with all humility in tears and in the midst of adversity (affliction and trials) which befell me, due to the plots of the Jews;

і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 H ow I did not shrink from telling you anything that was for your benefit and teaching you in public meetings and from house to house,

як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

21 B ut constantly and earnestly I bore testimony both to Jews and Greeks, urging them to turn in repentance '> that is due] to God and to have faith in our Lord Jesus Christ '> that is due Him].

І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 A nd now, you see, I am going to Jerusalem, bound by the Spirit and obligated and compelled by the spirit, not knowing what will befall me there—

І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

23 E xcept that the Holy Spirit clearly and emphatically affirms to me in city after city that imprisonment and suffering await me.

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

24 B ut none of these things move me; neither do I esteem my life dear to myself, if only I may finish my course with joy and the ministry which I have obtained from the Lord Jesus, faithfully to attest to the good news (Gospel) of God’s grace (His unmerited favor, spiritual blessing, and mercy).

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

25 A nd now, observe, I perceive that all of you, among whom I have gone in and out proclaiming the kingdom, will see my face no more.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

26 T herefore I testify and protest to you on this day that I am clean and innocent and not responsible for the blood of any of you.

Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

27 F or I never shrank or kept back or fell short from declaring to you the whole purpose and plan and counsel of God.

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 T ake care and be on guard for yourselves and the whole flock over which the Holy Spirit has appointed you bishops and guardians, to shepherd (tend and feed and guide) the church of the Lord or of God which He obtained for Himself with His own blood.

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 I know that after I am gone, ferocious wolves will get in among you, not sparing the flock;

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

30 E ven from among your own selves men will come to the front who, by saying perverse (distorted and corrupt) things, will endeavor to draw away the disciples after them.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

31 T herefore be always alert and on your guard, being mindful that for three years I never stopped night or day seriously to admonish and advise and exhort you one by one with tears.

Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

32 A nd now, I commit you to God. And I commend you to the Word of His grace. It is able to build you up and to give you inheritance among all God’s set-apart ones (those consecrated, purified, and transformed of soul).

А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

33 I coveted no man’s silver or gold or garments.

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

34 Y ou yourselves know personally that these hands ministered to my own needs and those who were with me.

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 I n everything I have pointed out to you that, by working diligently in this manner, we ought to assist the weak, being mindful of the words of the Lord Jesus, how He Himself said, It is more blessed (makes one happier and more to be envied) to give than to receive.

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

36 H aving spoken thus, he knelt down with them all and prayed.

Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

37 A nd they all wept freely and threw their arms around Paul’s neck and kissed him fervently and repeatedly,

І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

38 B eing especially distressed and sorrowful because he had stated that they were about to see his face no more. And they accompanied him to the ship.

А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.