1 П о прекращении мятежа Павел, призвав учеников и дав им наставления и простившись с ними, вышел и пошел в Македонию.

А як заколот стих, то Павло скликав учнів, і, потішивши та попрощавшись із ними, вибрався йти в Македонію.

2 П ройдя же те места и преподав обильные наставления, пришел в Елладу.

Перейшовши ж ті сторони та підбадьоривши їх довгим словом, прибув до Геллади,

3 п робыл он три месяца. Когда же, по случаю возмущения, сделанного против него Иудеями, он хотел отправиться в Сирию, то пришло ему на мысль возвратиться через Македонию.

і прожив там три місяці. А як він захотів був відплинути в Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію.

4 Е го сопровождали до Асии Сосипатр Пирров, Вериянин, и из Фессалоникийцев Аристарх и Секунд, и Гаий Дервянин и Тимофей, и Асийцы Тихик и Трофим.

Разом із ним пішов Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв'янин, і Тимофій, а з азійців Тихик та Трохим.

5 О ни, пойдя вперед, ожидали нас в Троаде.

Вони відбули наперед, і нас дожидали в Троаді.

6 А мы, после дней опресночных, отплыли из Филипп и дней в пять прибыли к ним в Троаду, где пробыли семь дней.

А ми відпливли із Филипів по святах Опрісноків, і прибули днів за п'ять у Троаду до них, де сім день прожили.

7 В первый же день недели, когда ученики собрались для преломления хлеба, Павел, намереваясь отправиться в следующий день, беседовал с ними и продолжил слово до полуночи.

А дня першого в тижні, як учні зібралися на ламання хліба, Павло мав промову до них, бо вранці збирався відбути, і затягнув своє слово до півночі.

8 В горнице, где мы собрались, было довольно светильников.

А в горниці, де зібралися ми, було багато світел.

9 В о время продолжительной беседы Павловой один юноша, именем Евтих, сидевший на окне, погрузился в глубокий сон и, пошатнувшись, сонный упал вниз с третьего жилья, и поднят мертвым.

Юнак же один, Євтих на ім'я, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитнувся, і додолу упав із третього поверху, і підняли його мертвого...

10 П авел, сойдя, пал на него и, обняв его, сказал: не тревожьтесь, ибо душа его в нем.

Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: Заспокойтесь, бо душа його в ньому!

11 В зойдя же и преломив хлеб и вкусив, беседовал довольно, даже до рассвета, и потом вышел.

А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бесіду довго точив, аж до досвітку, потім відбув.

12 М ежду тем отрока привели живого, и немало утешились.

А хлопця живим привели, і зраділи немало.

13 М ы пошли вперед на корабль и поплыли в Асс, чтобы взять оттуда Павла; ибо он так приказал нам, намереваясь сам идти пешком.

А ми наперед пішли до корабля, та в Асс попливли, щоб звідти забрати Павла, бо він так ізвелів, сам бажаючи пішки піти.

14 К огда же он сошелся с нами в Ассе, то, взяв его, мы прибыли в Митилину.

А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули в Мітілену.

15 И , отплыв оттуда, в следующий день мы остановились против Хиоса, а на другой пристали к Самосу и, побывав в Трогиллии, в следующий прибыли в Милит,

І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпроти Хіосу, а другого дня припливли до Самосу, наступного ж ми прибули до Мілету.

16 и бо Павлу рассудилось миновать Ефес, чтобы не замедлить ему в Асии; потому что он поспешал, если можно, в день Пятидесятницы быть в Иерусалиме.

Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.

17 И з Милита же послав в Ефес, он призвал пресвитеров церкви,

А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви.

18 и , когда они пришли к нему, он сказал им: вы знаете, как я с первого дня, в который пришел в Асию, все время был с вами,

І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував,

19 р аботая Господу со всяким смиренномудрием и многими слезами, среди искушений, приключавшихся мне по злоумышлениям Иудеев;

і служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали мене від юдейської змови,

20 к ак я не пропустил ничего полезного, о чем вам не проповедывал бы и чему не учил бы вас всенародно и по домам,

як нічого корисного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в домах.

21 в озвещая Иудеям и Еллинам покаяние пред Богом и веру в Господа нашего Иисуса Христа.

І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа.

22 И вот, ныне я, по влечению Духа, иду в Иерусалим, не зная, что там встретится со мною;

І ось тепер, побуджений Духом, подаюсь я в Єрусалим, не відаючи, що там трапитись має мені,

23 т олько Дух Святый по всем городам свидетельствует, говоря, что узы и скорби ждут меня.

тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайдани та муки чекають мене...

24 Н о я ни на что не взираю и не дорожу своею жизнью, только бы с радостью совершить поприще мое и служение, которое я принял от Господа Иисуса, проповедать Евангелие благодати Божией.

Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої.

25 И ныне, вот, я знаю, что уже не увидите лица моего все вы, между которыми ходил я, проповедуя Царствие Божие.

І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже...

26 П осему свидетельствую вам в нынешний день, что чист я от крови всех,

Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх,

27 и бо я не упускал возвещать вам всю волю Божию.

бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу!

28 И так внимайте себе и всему стаду, в котором Дух Святый поставил вас блюстителями, пасти Церковь Господа и Бога, которую Он приобрел Себе Кровию Своею.

Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він.

29 И бо я знаю, что, по отшествии моем, войдут к вам лютые волки, не щадящие стада;

Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...

30 и из вас самих восстанут люди, которые будут говорить превратно, дабы увлечь учеников за собою.

Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...

31 П осему бодрствуйте, памятуя, что я три года день и ночь непрестанно со слезами учил каждого из вас.

Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки.

32 И ныне предаю вас, братия, Богу и слову благодати Его, могущему назидать более и дать вам наследие со всеми освященными.

А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених.

33 Н и серебра, ни золота, ни одежды я ни от кого не пожелал:

Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав...

34 с ами знаете, что нуждам моим и бывших при мне послужили руки мои сии.

Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною.

35 В о всем показал я вам, что, так трудясь, надобно поддерживать слабых и памятовать слова Господа Иисуса, ибо Он Сам сказал: 'блаженнее давать, нежели принимать'.

Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!

36 С казав это, он преклонил колени свои и со всеми ими помолился.

Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.

37 Т огда немалый плач был у всех, и, падая на выю Павла, целовали его,

І знявсь між усіма плач великий, і вони припадали на Павлову шию, і його цілували...

38 с корбя особенно от сказанного им слова, что они уже не увидят лица его. И провожали его до корабля.

А найтяжче вони сумували з-за слова, яке він прорік, що не бачитимуть більш обличчя його. І вони провели його до корабля.