1 И пришли на другой берег моря, в страну Гадаринскую.

І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.

2 И когда вышел Он из лодки, тотчас встретил Его вышедший из гробов человек, нечистым духом,

І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.

3 о н имел жилище в гробах, и никто не мог его связать даже цепями,

Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,

4 п отому что многократно был он скован оковами и цепями, но разрывал цепи и разбивал оковы, и никто не в силах был укротить его;

бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.

5 в сегда, ночью и днем, в горах и гробах, кричал он и бился о камни;

І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...

6 у видев же Иисуса издалека, прибежал и поклонился Ему,

А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,

7 и , вскричав громким голосом, сказал: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? заклинаю Тебя Богом, не мучь меня!

і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!

8 И бо сказал ему: выйди, дух нечистый, из сего человека.

Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!

9 И спросил его: как тебе имя? И он сказал в ответ: легион имя мне, потому что нас много.

І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.

10 И много просили Его, чтобы не высылал их вон из страны той.

І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 П аслось же там при горе большое стадо свиней.

Пасся ж там на горі гурт великий свиней.

12 И просили Его все бесы, говоря: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них.

І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.

13 И исус тотчас позволил им. И нечистые духи, выйдя, вошли в свиней; и устремилось стадо с крутизны в море, а их было около двух тысяч; и потонули в море.

І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...

14 П асущие же свиней побежали и рассказали в городе и в деревнях. И вышли посмотреть, что случилось.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.

15 П риходят к Иисусу и видят, что бесновавшийся, в котором был легион, сидит и одет, и в здравом уме; и устрашились.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...

16 В идевшие рассказали им о том, как это произошло с бесноватым, и о свиньях.

Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 И начали просить Его, чтобы отошел от пределов их.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.

18 И когда Он вошел в лодку, бесновавшийся просил Его, чтобы быть с Ним.

А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.

19 Н о Иисус не дозволил ему, а сказал: иди домой к своим и расскажи им, что сотворил с тобою Господь и помиловал тебя.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!

20 И пошел и начал проповедывать в Десятиградии, что сотворил с ним Иисус; и все дивились.

І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 К огда Иисус опять переправился в лодке на другой берег, собралось к Нему множество народа. Он был у моря.

І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.

22 И вот, приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и, увидев Его, падает к ногам Его

І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 и усильно просит Его, говоря: дочь моя при смерти; приди и возложи на нее руки, чтобы она выздоровела и осталась жива.

і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...

24 п ошел с ним. За Ним следовало множество народа, и теснили Его.

І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 О дна женщина, которая страдала кровотечением двенадцать лет,

А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,

26 м ного потерпела от многих врачей, истощила всё, что было у ней, и не получила никакой пользы, но пришла еще в худшее состояние, --

що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 у слышав об Иисусе, подошла сзади в народе и прикоснулась к одежде Его,

як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...

28 и бо говорила: если хотя к одежде Его прикоснусь, то выздоровею.

Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...

29 И тотчас иссяк у ней источник крови, и она ощутила в теле, что исцелена от болезни.

І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!

30 В то же время Иисус, почувствовав Сам в Себе, что вышла из Него сила, обратился в народе и сказал: кто прикоснулся к Моей одежде?

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?

31 У ченики сказали Ему: Ты видишь, что народ теснит Тебя, и говоришь: кто прикоснулся ко Мне?

І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?

32 Н о Он смотрел вокруг, чтобы видеть ту, которая сделала это.

А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 Ж енщина в страхе и трепете, зная, что с нею произошло, подошла, пала пред Ним и сказала Ему всю истину.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...

34 О н же сказал ей: дщерь! вера твоя спасла тебя; иди в мире и будь здорова от болезни твоей.

А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

35 К огда Он еще говорил сие, приходят от начальника синагоги и говорят: дочь твоя умерла; что еще утруждаешь Учителя?

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...

36 Н о Иисус, услышав сии слова, тотчас говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй.

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!

37 И не позволил никому следовать за Собою, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.

І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 П риходит в дом начальника синагоги и видит смятение и плачущих и вопиющих громко.

І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.

39 И , войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? девица не умерла, но спит.

А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!

40 И смеялись над Ним. Но Он, выслав всех, берет с Собою отца и мать девицы и бывших с Ним и входит туда, где девица лежала.

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 И , взяв девицу за руку, говорит ей: 'талифа куми', что значит: девица, тебе говорю, встань.

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!

42 И девица тотчас встала и начала ходить, ибо была лет двенадцати. пришли в великое изумление.

І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...

43 И Он строго приказал им, чтобы никто об этом не знал, и сказал, чтобы дали ей есть.

А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.