1 П очему не сокрыты от Вседержителя времена, и знающие Его не видят дней Его?

Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

2 М ежи передвигают, угоняют стада и пасут.

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

3 У сирот уводят осла, у вдовы берут в залог вола;

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

4 б едных сталкивают с дороги, все уничиженные земли принуждены скрываться.

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

5 В от они, дикие ослы в пустыне, выходят на дело свое, вставая рано на добычу; степь хлеб для них и для детей их;

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

6 ж нут они на поле не своем и собирают виноград у нечестивца;

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

7 н агие ночуют без покрова и без одеяния на стуже;

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

8 м окнут от горных дождей и, не имея убежища, жмутся к скале;

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

9 о тторгают от сосцов сироту и с нищего берут залог;

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

10 з аставляют ходить нагими, без одеяния, и голодных кормят колосьями;

Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

11 м ежду стенами выжимают масло оливковое, топчут в точилах и жаждут.

Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

12 В городе люди стонут, и душа убиваемых вопит, и Бог не воспрещает того.

Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

13 Е сть из них враги света, не знают путей его и не ходят по стезям его.

Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

14 С рассветом встает убийца, умерщвляет бедного и нищего, а ночью бывает вором.

На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

15 И око прелюбодея ждет сумерков, говоря: ничей глаз не увидит меня, --и закрывает лице.

А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

16 В темноте подкапываются под домы, которые днем они заметили для себя; не знают света.

Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

17 И бо для них утро--смертная тень, так как они знакомы с ужасами смертной тени.

бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

18 Л егок такой на поверхности воды, проклята часть его на земле, и не смотрит он на дорогу садов виноградных.

Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

19 З асуха и жара поглощают снежную воду: так преисподняя--грешников.

Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

20 П усть забудет его утроба; пусть лакомится им червь; пусть не остается о нем память; как дерево, пусть сломится беззаконник,

Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

21 к оторый угнетает бездетную, не рождавшую, и вдове не делает добра.

Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

22 О н и сильных увлекает своею силою; он встает и никто не уверен за жизнь свою.

А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

23 А Он дает ему для безопасности, и он опирается, и очи Его видят пути их.

Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

24 П однялись высоко, --и вот, нет их; падают и умирают, как и все, и, как верхушки колосьев, срезываются.

підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

25 Е сли это не так, --кто обличит меня во лжи и в ничто обратит речь мою?

Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?