1 Д ля чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Почему не сокрыты от Вседержителя времена, и знающие Его не видят дней Его?

2 П ересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Межи передвигают, угоняют стада и пасут.

3 з аймають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

У сирот уводят осла, у вдовы берут в залог вола;

4 в они бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

бедных сталкивают с дороги, все уничиженные земли принуждены скрываться.

5 Т ож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Вот они, дикие ослы в пустыне, выходят на дело свое, вставая рано на добычу; степь хлеб для них и для детей их;

6 Н а полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

жнут они на поле не своем и собирают виноград у нечестивца;

7 н аго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

нагие ночуют без покрова и без одеяния на стуже;

8 м окнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

мокнут от горных дождей и, не имея убежища, жмутся к скале;

9 С ироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

отторгают от сосцов сироту и с нищего берут залог;

10 Х одять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

заставляют ходить нагими, без одеяния, и голодных кормят колосьями;

11 Х оч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

между стенами выжимают масло оливковое, топчут в точилах и жаждут.

12 С тогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

В городе люди стонут, и душа убиваемых вопит, и Бог не воспрещает того.

13 В они проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Есть из них враги света, не знают путей его и не ходят по стезям его.

14 Н а світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

С рассветом встает убийца, умерщвляет бедного и нищего, а ночью бывает вором.

15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

И око прелюбодея ждет сумерков, говоря: ничей глаз не увидит меня, --и закрывает лице.

16 П ідкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

В темноте подкапываются под домы, которые днем они заметили для себя; не знают света.

17 б о ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Ибо для них утро--смертная тень, так как они знакомы с ужасами смертной тени.

18 Т акий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Легок такой на поверхности воды, проклята часть его на земле, и не смотрит он на дорогу садов виноградных.

19 Я к посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Засуха и жара поглощают снежную воду: так преисподняя--грешников.

20 З абуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Пусть забудет его утроба; пусть лакомится им червь; пусть не остается о нем память; как дерево, пусть сломится беззаконник,

21 Ч инить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

который угнетает бездетную, не рождавшую, и вдове не делает добра.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Он и сильных увлекает своею силою; он встает и никто не уверен за жизнь свою.

23 Б ог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

А Он дает ему для безопасности, и он опирается, и очи Его видят пути их.

24 п ідіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Поднялись высоко, --и вот, нет их; падают и умирают, как и все, и, как верхушки колосьев, срезываются.

25 Я кщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Если это не так, --кто обличит меня во лжи и в ничто обратит речь мою?