1 Д ля чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

»Puesto que no son ocultos los tiempos al Todopoderoso, ¿por qué los que lo conocen no ven sus días?

2 П ересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Los malvados violan los linderos, roban los ganados y los apacientan.

3 з аймають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Se llevan el asno de los huérfanos y toman en prenda el buey de la viuda.

4 в они бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Hacen apartar del camino a los necesitados y todos los pobres de la tierra tienen que esconderse.

5 Т ож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Como asnos monteses en el desierto, salen los pobres, madrugando en busca de presa. ¡El desierto les da el sustento de sus hijos!

6 Н а полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

En el campo recogen sus espigas, pero los malvados vendimian la viña ajena.

7 н аго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Al desnudo fuerzan a dormir sin ropa, sin cobertura contra el frío.

8 м окнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

En los montes se empapan con la lluvia y se abrazan a las peñas faltos de refugio.

9 С ироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Quitan del pecho a los huérfanos, y del pobre toman en prenda.

10 Х одять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Al desnudo hacen caminar sin ropas y a los hambrientos quitan las gavillas.

11 Х оч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Dentro de sus muros exprimen el aceite; pisan los lagares, pero mueren de sed.

12 С тогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

En la ciudad gimen los moribundos y clama el alma de los heridos de muerte, pero Dios no atiende su oración.

13 В они проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

»Ellos son los que, rebeldes a la luz, no conocen sus caminos, ni permanecen en sus sendas.

14 Н а світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

Al amanecer se levanta el asesino, el que mata al pobre y al necesitado y de noche es como un ladrón.

15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

La noche está aguardando el ojo del adúltero, del que dice: “No me verá nadie”, y esconde su rostro.

16 П ідкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

En las tinieblas minan las casas que de día para sí señalaron. No conocen la luz.

17 б о ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

La mañana es para todos ellos como sombra de muerte; pues, si son reconocidos, terrores de sombra de muerte los asaltan.

18 Т акий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

»Huyen ligeros como corriente de aguas, su porción es maldita en la tierra y no andarán por el camino de las viñas.

19 Я к посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Como la sequía y el calor arrebatan las aguas de la nieve, así también el seol a los pecadores.

20 З абуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

De ellos se olvidará el seno materno; de su dulzor gustarán los gusanos; nunca más habrá de ellos memoria: ¡Como un árbol serán talados los impíos!

21 Ч инить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

»Afligió a la mujer estéril, la que no concebía, y nunca se portó bien con la viuda.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

En cambio, aventaja en poder a los fuertes. ¡Cuando se levanta, nadie está seguro de su vida!

23 Б ог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

»Dios les da seguridad y confianza, pero sus ojos vigilan los caminos de ellos.

24 п ідіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Por un momento son exaltados, pero pronto desaparecen y son abatidos como todos los demás: encerrados son y cortados como cabezas de espiga.

25 Я кщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

¿O no es esto así? ¿Quién me desmentirá ahora o reducirá a nada mis palabras?»