1 Д ля чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Puesto que no son ocultos los tiempos al Todopoderoso, ¿Por qué los que le conocen no ven sus días?

2 П ересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

Traspasan los linderos, Roban los ganados, y los apacientan.

3 з аймають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

Se llevan el asno de los huérfanos, Y toman en prenda el buey de la viuda.

4 в они бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Hacen apartar del camino a los menesterosos, Y todos los pobres de la tierra se esconden.

5 Т ож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

He aquí, como asnos monteses en el desierto, Salen a su obra madrugando para robar; El desierto es mantenimiento de sus hijos.

6 Н а полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

En el campo siegan su pasto, Y los impíos vendimian la viña ajena.

7 н аго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

Al desnudo hacen dormir sin ropa, Sin tener cobertura contra el frío.

8 м окнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Con las lluvias de los montes se mojan, Y abrazan las peñas por falta de abrigo.

9 С ироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

Quitan el pecho a los huérfanos, Y de sobre el pobre toman la prenda.

10 Х одять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

Al desnudo hacen andar sin vestido, Y a los hambrientos quitan las gavillas.

11 Х оч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

Dentro de sus paredes exprimen el aceite, Pisan los lagares, y mueren de sed.

12 С тогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Desde la ciudad gimen los moribundos, Y claman las almas de los heridos de muerte, Pero Dios no atiende su oración.

13 В они проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

Ellos son los que, rebeldes a la luz, Nunca conocieron sus caminos, Ni estuvieron en sus veredas.

14 Н а світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

A la luz se levanta el matador; mata al pobre y al necesitado, Y de noche es como ladrón.

15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

El ojo del adúltero está aguardando la noche, Diciendo: No me verá nadie; Y esconde su rostro.

16 П ідкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

En las tinieblas minan las casas Que de día para sí señalaron; No conocen la luz.

17 б о ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

Porque la mañana es para todos ellos como sombra de muerte; Si son conocidos, terrores de sombra de muerte los toman.

18 Т акий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

Huyen ligeros como corriente de aguas; Su porción es maldita en la tierra; No andarán por el camino de las viñas.

19 Я к посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

La sequía y el calor arrebatan las aguas de la nieve; Así también el Seol a los pecadores.

20 З абуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

Los olvidará el seno materno; de ellos sentirán los gusanos dulzura; Nunca más habrá de ellos memoria, Y como un árbol los impíos serán quebrantados.

21 Ч инить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

A la mujer estéril, que no concebía, afligió, Y a la viuda nunca hizo bien.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

Pero a los fuertes adelantó con su poder; Una vez que se levante, ninguno está seguro de la vida.

23 Б ог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

El les da seguridad y confianza; Sus ojos están sobre los caminos de ellos.

24 п ідіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

Fueron exaltados un poco, mas desaparecen, Y son abatidos como todos los demás; Serán encerrados, y cortados como cabezas de espigas.

25 Я кщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

Y si no, ¿quién me desmentirá ahora, O reducirá a nada mis palabras?