1 Д ля чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Why are not times treasured up with the Almighty? why do not they that know him see his days?

2 П ересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

They remove the landmarks; they violently take away the flocks and pasture them;

3 з аймають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

They drive away the ass of the fatherless, they take the widow's ox for a pledge;

4 в они бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

They turn the needy out of the way: the afflicted of the land all hide themselves.

5 Т ож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

Lo, wild asses in the desert, they go forth to their work, seeking early for the prey: the wilderness them food for children.

6 Н а полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

They reap in the field the fodder thereof, and they gather the vintage of the wicked;

7 н аго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

They pass the night naked without clothing, and have no covering in the cold;

8 м окнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

They are wet with the showers of the mountains, and for want of a shelter embrace the rock …

9 С ироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

They pluck the fatherless from the breast, and take a pledge of the poor:

10 Х одять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

These go naked without clothing, and, hungry, they bear the sheaf;

11 Х оч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

They press out oil within their walls, they tread their winepresses, and suffer thirst.

12 С тогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

Men groan from out of the city, and the soul of the wounded crieth out; and +God imputeth not the impiety.

13 В они проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

There are those that rebel against the light; they know not the ways thereof, nor abide in the paths thereof.

14 Н а світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

The murderer riseth with the light, killeth the afflicted and needy, and in the night is as a thief.

15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

And the eye of the adulterer waiteth for the twilight, saying, No eye shall see me; and he putteth a covering on face.

16 П ідкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

In the dark they dig through houses; by day they shut themselves in; they know not the light:

17 б о ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

For the morning is to them all the shadow of death; for they are familiar with the terrors of the shadow of death.

18 Т акий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

He is swift on the face of the waters; their portion is cursed on the earth: he turneth not unto the way of the vineyards.

19 Я к посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

Drought and heat consume snow waters; so doth Sheol those that have sinned.

20 З абуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

The womb forgetteth him; the worm feedeth sweetly on him: he shall be no more remembered; and unrighteousness is broken as a tree,—

21 Ч инить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

He that despoileth the barren that beareth not, and doeth not good to the widow:

22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

He draweth also the mighty with his power; he riseth up, and no is sure of life.

23 Б ог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

setteth him in safety, and he resteth thereon; but his eyes are upon their ways.

24 п ідіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

They are exalted for a little, and are no more; they are laid low; like all are they gathered, and are cut off as the tops of the ears of corn.

25 Я кщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

If it be not so now, who will make me a liar, and make my speech nothing worth?