1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

But a certain man, Ananias by name, with Sapphira his wife, sold a possession,

2 т а й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

and put aside for himself part of the price, wife also being privy to it; and having brought a certain part, laid it at the feet of the apostles.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

But Peter said, Ananias, why has Satan filled thy heart that thou shouldest lie to the Holy Spirit, and put aside for thyself a part of the price of the estate?

4 Х іба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

While it remained did it not remain to thee? and sold, was in thine own power? Why is it that thou hast purposed this thing in thine heart? Thou hast not lied to men, but to God.

5 Я к Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

And Ananias, hearing these words, fell down and expired. And great fear came upon all who heard.

6 Ю наки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

And the young men, rising up, swathed him up for burial, and having carried him out, buried him.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

And it came to pass about three hours afterwards, that his wife, not knowing what had happened, came in.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

And Peter answered her, Tell me if ye gave the estate for so much? And she said, Yes, for so much.

9 Д о неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

And Peter said to her, Why that ye have agreed together to tempt the Spirit of Lord? Lo, the feet of those that have buried thy husband at the door, and they shall carry thee out.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

And she fell down immediately at his feet and expired. And when the young men came in they found her dead; and, having carried her out, they buried her by her husband.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

And great fear came upon all the assembly, and upon all who heard these things.

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

And by the hands of the apostles were many signs and wonders done among the people; (and they were all with one accord in Solomon's porch,

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

but of the rest durst no man join them, but the people magnified them;

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

and believers were more than ever added to the Lord, multitudes both of men and women;)

15 т ак що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

so that they brought out the sick into the streets and put on beds and couches, that at least the shadow of Peter, when he came, might overshadow some one of them.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

And the multitude also of the cities round about came together to Jerusalem, bringing sick persons and persons beset by unclean spirits, who were all healed.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

And the high priest rising up, and all they that were with him, which is the sect of the Sadducees, were filled with wrath,

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

and laid hands on the apostles and put them in the public prison.

19 А ле Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

But an angel of Lord during the night opened the doors of the prison, and leading them out, said,

20 І діть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

Go ye and stand and speak in the temple to the people all the words of this life.

21 Я к це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

And when they heard it, they entered very early into the temple and taught. And when the high priest was come, and they that were with him, they called together the council and all the elderhood of the sons of Israel, and sent to the prison to have them brought.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

And when the officers were come, they did not find them in the prison; and returned and reported

23 г оворячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

saying, We found the prison shut with all security, and the keepers standing at the doors; but when we had opened, within we found no one.

24 Я к почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

And when they heard these words, both the priest and the captain of the temple and the chief priests were in perplexity as to them, what this would come to.

25 Т а прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

And some one coming reported to them, Lo, the men whom ye put in the prison are in the temple, standing and teaching the people.

26 П ішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

Then the captain, having gone with the officers, brought them, not with violence, for they feared the people, lest they should be stoned.

27 П рипровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

And they bring them and set them in the council. And the high priest asked them,

28 Ч и ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

saying, We strictly enjoined you not to teach in this name: and lo, ye have filled Jerusalem with your doctrine, and purpose to bring upon us the blood of this man.

29 В ідповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

But Peter answering, and the apostles, said, God must be obeyed rather than men.

30 Б ог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

The God of our fathers has raised up Jesus, whom ye have slain, having hanged on a cross.

31 Й ого Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

Him has God exalted by his right hand as leader and saviour, to give repentance to Israel and remission of sins.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

And we are witnesses of these things, and the Holy Spirit also, which God has given to those that obey him.

33 Я к зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

But they, when they heard, were cut to the heart, and took counsel to kill them.

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

But a certain, a Pharisee, named Gamaliel, a teacher of the law, held in honour of all the people, rose up in the council, and commanded to put the men out for a short while,

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

and said to them, Men of Israel, take heed to yourselves as regards these men what ye are going to do;

36 Б о перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

for before these days Theudas rose up, alleging himself to be somebody, to whom a number of men, about four hundred, were joined; who was slain, and all, as many as obeyed him, were dispersed and came to nothing.

37 П ісля нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

After him rose Judas the Galilean in the days of the census, and drew away people after him; and he perished, and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

And now I say to you, Withdraw from these men and let them alone, for if this counsel or this work have its origin from men, it will be destroyed;

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

but if it be from God, ye will not be able to put them down, lest ye be found also fighters against God.

40 І , покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

And they listened to his advice; and having called the apostles, they beat them, and enjoined them not to speak in the name of Jesus, and dismissed them.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

They therefore went their way from presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to be dishonoured for the name.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

And every day, in the temple and in the houses, they ceased not teaching and announcing the glad tidings that Jesus the Christ.