1 А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,

2 т а й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

and kept back part of the price, his wife also being privy to it, and brought a certain part, and laid it at the apostles' feet.

3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

But Peter said, Ananias, why hath Satan filled thy heart to lie to the Holy Spirit, and to keep back part of the price of the land?

4 Х іба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

While it remained, did it not remain thine own? and after it was sold, was it not in thy power? How is it that thou hast conceived this thing in thy heart? thou has not lied unto men, but unto God.

5 Я к Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

And Ananias hearing these words fell down and gave up the ghost: and great fear came upon all that heard it.

6 Ю наки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

And the young men arose and wrapped him round, and they carried him out and buried him.

7 І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

And it was about the space of three hours after, when his wife, not knowing what was done, came in.

8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

And Peter answered unto her, Tell me whether ye sold the land for so much. And she said, Yea, for so much.

9 Д о неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

But Peter said unto her, How is it that ye have agreed together to try the Spirit of the Lord? behold, the feet of them that have buried thy husband are at the door, and they shall carry thee out.

10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

And she fell down immediately at his feet, and gave up the ghost: and the young men came in and found her dead, and they carried her out and buried her by her husband.

11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

And great fear came upon the whole church, and upon all that heard these things.

12 А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

And by the hands of the apostles were many signs and wonders wrought among the people; and they were all with one accord in Solomon's porch.

13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

But of the rest durst no man join himself to them: howbeit the people magnified them;

14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

and believers were the more added to the Lord, multitudes both of them and women;

15 т ак що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

insomuch that they even carried out the sick into the streets, and laid them on beds and couches, that, as Peter came by, at the least his shadow might overshadow some one of them.

16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

And there also came together the multitudes from the cities round about Jerusalem, bring sick folk, and them that were vexed with unclean spirits: and they were healed every one.

17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

But the high priest rose up, and all they that were with him (which is the sect of the Sadducees), and they were filled with jealousy,

18 і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

and laid hands on the apostles, and put them in public ward.

19 А ле Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

But an angel of the Lord by night opened the prison doors, and brought them out, and said,

20 І діть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

Go ye, and stand and speak in the temple to the people all the words of this Life.

21 Я к це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

And when they heard this, they entered into the temple about daybreak, and taught. But the high priest came, and they that were with him, and called the council together, and all the senate of the children of Israel, and sent to the prison-house to have them brought.

22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

But the officers that came found them not in the prison; and they returned, and told,

23 г оворячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

saying, The prison-house we found shut in all safety, and the keepers standing at the doors: but when we had opened, we found no man within.

24 Я к почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

Now when the captain of the temple and the chief priests heard these words, they were much perplexed concerning them whereunto this would grow.

25 Т а прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

And there came one and told them, Behold, the men whom ye put in the prison are in the temple standing and teaching the people.

26 П ішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

Then went the captain with the officers, and brought them, but without violence; for they feared the people, lest they should be stoned.

27 П рипровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

And when they had brought them, they set them before the council. And the high priest asked them,

28 Ч и ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

saying, We strictly charged you not to teach in this name: and behold, ye have filled Jerusalem with your teaching, and intend to bring this man's blood upon us.

29 В ідповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

But Peter and the apostles answered and said, We must obey God rather than men.

30 Б ог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

The God of our fathers raised up Jesus, whom ye slew, hanging him on a tree.

31 Й ого Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

Him did God exalt with his right hand to be a Prince and a Saviour, to give repentance to Israel, and remission of sins.

32 А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

And we are witnesses of these things; and so is the Holy Spirit, whom God hath given to them that obey him.

33 Я к зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

But they, when they heard this, were cut to the heart, and minded to slay them.

34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

But there stood up one in the council, a Pharisee, named Gamaliel, a doctor of the law, had in honor of all the people, and commanded to put the men forth a little while.

35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

And he said unto them, Ye men of Israel, take heed to yourselves as touching these men, what ye are about to do.

36 Б о перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

For before these days rose up Theudas, giving himself out to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves: who was slain; and all, as many as obeyed him, were dispersed, and came to nought.

37 П ісля нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

After this man rose up Judas of Galilee in the days of the enrolment, and drew away some of the people after him: he also perished; and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.

38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

And now I say unto you, Refrain from these men, and let them alone: for if this counsel or this work be of men, it will be overthrown:

39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

but if it is of God, ye will not be able to overthrow them; lest haply ye be found even to be fighting against God.

40 І , покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

And to him they agreed: and when they had called the apostles unto them, they beat them and charged them not to speak in the name of Jesus, and let them go.

41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

They therefore departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer dishonor for the Name.

42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.

And every day, in the temple and at home, they ceased not to teach and to preach Jesus as the Christ.