1 О тож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

I say then, Did God cast off his people? God forbid. For I also am an Israelite, of the seed of Abraham, of the tribe of Benjamin.

2 Н е відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

God did not cast off his people which he foreknew. Or know ye not what the scripture saith of Elijah? how he pleadeth with God against Israel:

3 Г осподи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

Lord, they have killed thy prophets, they have digged down thine altars; and I am left alone, and they seek my life.

4 Т а що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

But what saith the answer of God unto him? I have left for myself seven thousand men, who have not bowed the knee to Baal.

5 Т акож і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

Even so then at this present time also there is a remnant according to the election of grace.

6 А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

But if it is by grace, it is no more of works: otherwise grace is no more grace.

7 Щ о ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

What then? that which Israel seeketh for, that he obtained not; but the election obtained it, and the rest were hardened:

8 я к написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

according as it is written, God gave them a spirit of stupor, eyes that they should not see, and ears that they should not hear, unto this very day.

9 А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

And David saith, Let their table be made a snare, and a trap, And a stumblingblock, and a recompense unto them:

10 н ехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

Let their eyes be darkened, that they may not see, And bow thou down their back always.

11 Т ож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

I say then, Did they stumble that they might fall? God forbid: but by their fall salvation is come unto the Gentiles, to provoke them to jealousy.

12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

Now if their fall, is the riches of the world, and their loss the riches of the Gentiles; how much more their fulness?

13 К ажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

But I speak to you that are Gentiles. Inasmuch then as I am an apostle of Gentiles, I glorify my ministry;

14 м оже як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

if by any means I may provoke to jealousy them that are my flesh, and may save some of them.

15 К оли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

For if the casting away of them is the reconciling of the world, what shall the receiving of them be, but life from the dead?

16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

And if the firstfruit is holy, so is the lump: and if the root is holy, so are the branches.

17 К оли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

But if some of the branches were broken off, and thou, being a wild olive, wast grafted in among them, and didst become partaker with them of the root of the fatness of the olive tree;

18 т о не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

glory not over the branches: but if thou gloriest, it is not thou that bearest the root, but the root thee.

19 О тже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

Thou wilt say then, Branches were broken off, that I might be grafted in.

20 Д обре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

Well; by their unbelief they were broken off, and thou standest by thy faith. Be not highminded, but fear:

21 Б о коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

for if God spared not the natural branches, neither will he spare thee.

22 О тже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

Behold then the goodness and severity of God: toward them that fell, severity; but toward thee, God's goodness, if thou continue in his goodness: otherwise thou also shalt be cut off.

23 Т а й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

And they also, if they continue not in their unbelief, shall be grafted in: for God is able to graft them in again.

24 Б о коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

For if thou wast cut out of that which is by nature a wild olive tree, and wast grafted contrary to nature into a good olive tree; how much more shall these, which are the natural branches, be grafted into their own olive tree?

25 Б о не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

For I would not, brethren, have you ignorant of this mystery, lest ye be wise in your own conceits, that a hardening in part hath befallen Israel, until the fulness of the Gentiles be come in;

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

and so all Israel shall be saved: even as it is written, There shall come out of Zion the Deliverer; He shall turn away ungodliness from Jacob:

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

And this is my covenant unto them, When I shall take away their sins.

28 Т ож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

As touching the gospel, they are enemies for your sake: but as touching the election, they are beloved for the fathers' sake.

29 Б о дари й покликання Божі невідмінні.

For the gifts and the calling of God are not repented of.

30 Б о як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

For as ye in time past were disobedient to God, but now have obtained mercy by their disobedience,

31 т ак і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

even so have these also now been disobedient, that by the mercy shown to you they also may now obtain mercy.

32 Б о замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

For God hath shut up all unto disobedience, that he might have mercy upon all.

33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

O the depth of the riches both of the wisdom and the knowledge of God! how unsearchable are his judgments, and his ways past tracing out!

34 Б о хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

For who hath known the mind of the Lord? or who hath been his counsellor?

35 А бо хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

or who hath first given to him, and it shall be recompensed unto him again?

36 Б о все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

For of him, and through him, and unto him, are all things. To him be the glory for ever. Amen.