1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

But I determined this for myself, that I would not come again to you with sorrow.

2 Б о коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

For if I make you sorry, who then is he that maketh me glad but he that is made sorry by me?

3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

And I wrote this very thing, lest, when I came, I should have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all, that my joy is the joy of you all.

4 Б о з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

For out of much affliction and anguish of heart I wrote unto you with many tears; not that ye should be made sorry, but that ye might know the love that I have more abundantly unto you.

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

But if any hath caused sorrow, he hath caused sorrow, not to me, but in part (that I press not too heavily) to you all.

6 Д осить такому карання того, що від багатьох,

Sufficient to such a one is this punishment which was inflicted by the many;

7 ч ерез те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

so that contrariwise ye should rather forgive him and comfort him, lest by any means such a one should be swallowed up with his overmuch sorrow.

8 Ч ерез те вас благаю: зміцніть до нього любов!

Wherefore I beseech you to confirm your love toward him.

9 Б о на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

For to this end also did I write, that I might know the proof of you, whether ye are obedient in all things.

10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

But to whom ye forgive anything, I forgive also: for what I also have forgiven, if I have forgiven anything, for your sakes have I forgiven it in the presence of Christ;

11 щ об нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

that no advantage may be gained over us by Satan: for we are not ignorant of his devices.

12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

Now when I came to Troas for the gospel of Christ, and when a door was opened unto me in the Lord,

13 н е мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

I had no relief for my spirit, because I found not Titus my brother: but taking my leave of them, I went forth into Macedonia.

14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

But thanks be unto God, who always leadeth us in triumph in Christ, and maketh manifest through us the savor of his knowledge in every place.

15 М и бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

For we are a sweet savor of Christ unto God, in them that are saved, and in them that perish;

16 д ля одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

to the one a savor from death unto death; to the other a savor from life unto life. And who is sufficient for these things?

17 Б о ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

For we are not as the many, corrupting the word of God: but as of sincerity, but as of God, in the sight of God, speak we in Christ.