1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.

As I thought about it, I decided I would not come to you again. It would only make you sad.

2 Б о коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?

If I make you sad, who is going to make me happy? How can you make me happy if I make you sad?

3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя то радість усіх вас!

That is why I wrote that letter to you. I did not want to visit you and be made sad by the ones who should be making me happy. I am sure when I am happy, you are happy also.

4 Б о з великого горя та з туги сердечної я написав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас!

I wrote you with a troubled heart. Tears were coming from my eyes. I did not want to make you sad. I wanted you to know how much I loved you. Forgiving a Christian

5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.

If someone among you has brought sorrow, he has not made me as sad as he has all of you. I say this so I may not make it hard for you.

6 Д осить такому карання того, що від багатьох,

Most of you have punished him. That is enough for such a person.

7 ч ерез те навпаки, краще простити й потішити, щоб смуток великий його не пожер.

Now you should forgive him and comfort him. If you do not, he will be so sad that he will want to give up.

8 Ч ерез те вас благаю: зміцніть до нього любов!

I ask you to show him you do love him.

9 Б о на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні.

This is why I wrote to you. I wanted to test you to see if you were willing to obey in all things.

10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,

If you forgive a man, I forgive him also. If I have forgiven anything, I have done it because of you. Christ sees me as I forgive.

11 щ об нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!

We forgive so that Satan will not win. We know how he works!

12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,

When I arrived in the city of Troas, the Lord opened the door for me to preach the Good News of Christ.

13 н е мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.

I was worried because I could not find our brother Titus. After saying good-bye, I went on my way to the country of Macedonia.

14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про Себе через нас виявляє на всякому місці!

We thank God for the power Christ has given us. He leads us and makes us win in everything. He speaks through us wherever we go. The Good News is like a sweet smell to those who hear it.

15 М и бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,

We are a sweet smell of Christ that reaches up to God. It reaches out to those who are being saved from the punishment of sin and to those who are still lost in sin.

16 д ля одних бо смертельна запашність на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це?

It is the smell of death to those who are lost in sin. It is the smell of life to those who are being saved from the punishment of sin. Who is able for such a work?

17 Б о ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!

We are not like others. They preach God’s Word to make money. We are men of truth and have been sent by God. We speak God’s Word with Christ’s power. All the time God sees us.