1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.

Ahab’s son Jehoram became the king of Israel at Samaria in the eighteenth year of Jehoshaphat king of Judah. He ruled for twelve years.

2 І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.

Jehoram did what was bad in the eyes of the Lord, but not like his father and mother. For he put away the object of Baal which his father had made.

3 П роте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.

But he held on to the sins of Jeroboam the son of Nebat, which made Israel sin. He did not leave them.

4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.

Now Mesha king of Moab raised sheep. He had to pay the king of Israel 100, 000 lambs and the wool of 100, 000 rams each year.

5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

But when Ahab died, the king of Moab turned against the king of Israel.

6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.

So King Jehoram went out of Samaria at that time and called all Israel together.

7 І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!

Then he went and sent word to Jehoshaphat the king of Judah, saying, “The king of Moab has turned against me. Will you go with me to fight against Moab?” And Jehoshaphat said, “I will go. I am as you are. My people are as your people. My horses are as your horses.”

8 І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.

Then he said, “Which way should we go?” And he answered, “By the way of the desert of Edom.”

9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.

So the king of Israel went with the king of Judah and the king of Edom. They traveled around for seven days, but there was no water for the army or the cattle that followed them.

10 І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

The king of Israel said, “It is bad! For the Lord has called these three kings to give them into the hand of Moab.”

11 І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.

But Jehoshaphat said, “Is there not a man who speaks for God here? Is there no one we can ask to learn what the Lord would have us do?” One of the servants of the king of Israel answered, “Elisha the son of Shaphat is here. He poured water on the hands of Elijah.”

12 І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.

And Jehoshaphat said, “The word of the Lord is with him.” So the king of Israel and Jehoshaphat and the king of Edom went down to him.

13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

Elisha said to the king of Israel, “What have I to do with you? Go to the men who tell what will happen in the future that your father and mother have gone to.” And the king of Israel said to him, “No. It is the Lord Who has called these three kings together to give them into the hand of Moab.”

14 І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.

Elisha said, “As the Lord of all lives, before Whom I stand, if I did not care for Jehoshaphat the king of Judah, I would not look at you or see you.

15 А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,

But now bring me a man who plays music.” And when the man played music, the power of the Lord came upon Elisha.

16 і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!

He said, “This is what the Lord says, ‘Make this valley full of ditches.’

17 Б о так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.

For the Lord says, ‘You will not see wind or rain. But that valley will be filled with water so that you and your cattle and your animals will drink.’

18 Т а буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.

This is only a small thing in the eyes of the Lord. He will give you the Moabites also.

19 І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

Then you will destroy every strong city and cut down every good tree. You will close all the wells of water, and destroy every good piece of land with stones.”

20 І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.

The next morning, about the time when the gift is given on the altar, water came by the way of Edom. The country was filled with water.

21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.

Now all the Moabites heard that the kings had come up to fight against them. All who were able to wear battle-clothes, young and old, were called together. And they stood at the side of the land of Moab.

22 І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.

They got up early in the morning. The sun was shining on the water. And the Moabites saw that the water beside them was as red as blood.

23 І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!

They said, “This is blood. For sure the kings have fought and killed one another. So now, Moab, let us take what is left!”

24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,

But when they came to the tents of Israel, the Israelites came and fought against the Moabites. The Moabites ran from them. And Israel went on into the land, killing the Moabites.

25 а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.

So they destroyed the cities. Each man threw a stone on every piece of good land until it was covered. They closed all the wells of water and cut down all the good trees. Only the stones of Kir-hareseth were left standing. But the stone-throwers went around it and fought against it.

26 І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.

The king of Moab saw that the battle was too hard for him. So he took with him 700 men who used the sword, to break through to the king of Edom. But they could not.

27 І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

Then he took his oldest son who was to rule in his place, and gave him as a burnt gift on the wall. And many became very angry toward Israel. They left him and returned to their own land.