1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять років.

Now Jehoram the son of Ahab became king over Israel at Samaria in the eighteenth year of Jehoshaphat king of Judah, and reigned twelve years.

2 І чинив він лихо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викинув Ваалового боввана, що зробив був батько його.

He did evil in the sight of the Lord, though not like his father and his mother; for he put away the sacred pillar of Baal which his father had made.

3 П роте гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.

Nevertheless, he clung to the sins of Jeroboam the son of Nebat, which he made Israel sin; he did not depart from them.

4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.

Now Mesha king of Moab was a sheep breeder, and used to pay the king of Israel 100, 000 lambs and the wool of 100, 000 rams.

5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.

But when Ahab died, the king of Moab rebelled against the king of Israel.

6 І вийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.

And King Jehoram went out of Samaria at that time and mustered all Israel.

7 І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказав: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!

Then he went and sent word to Jehoshaphat the king of Judah, saying, “The king of Moab has rebelled against me. Will you go with me to fight against Moab?” And he said, “I will go up; I am as you are, my people as your people, my horses as your horses.”

8 І сказав: Котрою дорогою підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.

He said, “Which way shall we go up?” And he answered, “The way of the wilderness of Edom.”

9 І пішов цар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.

So the king of Israel went with the king of Judah and the king of Edom; and they made a circuit of seven days’ journey, and there was no water for the army or for the cattle that followed them.

10 І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

Then the king of Israel said, “Alas! For the Lord has called these three kings to give them into the hand of Moab.”

11 І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, щоб через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого царя й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.

But Jehoshaphat said, “ Is there not a prophet of the Lord here, that we may inquire of the Lord by him?” And one of the king of Israel’s servants answered and said, “ Elisha the son of Shaphat is here, who used to pour water on the hands of Elijah.”

12 І сказав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосафат, і цар едомський.

Jehoshaphat said, “The word of the Lord is with him.” So the king of Israel and Jehoshaphat and the king of Edom went down to him.

13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А Ізраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб віддати їх у руку Моава.

Now Elisha said to the king of Israel, “What do I have to do with you? Go to the prophets of your father and to the prophets of your mother.” And the king of Israel said to him, “No, for the Lord has called these three kings together to give them into the hand of Moab.”

14 І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йосафата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.

Elisha said, “ As the Lord of hosts lives, before whom I stand, were it not that I regard the presence of Jehoshaphat the king of Judah, I would not look at you nor see you.

15 А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,

But now bring me a minstrel.” And it came about, when the minstrel played, that the hand of the Lord came upon him.

16 і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!

He said, “Thus says the Lord, ‘Make this valley full of trenches.’

17 Б о так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.

For thus says the Lord, ‘You shall not see wind nor shall you see rain; yet that valley shall be filled with water, so that you shall drink, both you and your cattle and your beasts.

18 Т а буде цього мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.

This is but a slight thing in the sight of the Lord; He will also give the Moabites into your hand.

19 І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке добре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ділянку завалите камінням.

Then you shall strike every fortified city and every choice city, and fell every good tree and stop all springs of water, and mar every good piece of land with stones.’”

20 І сталося ранком, коли приноситься хлібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.

It happened in the morning about the time of offering the sacrifice, that behold, water came by the way of Edom, and the country was filled with water.

21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.

Now all the Moabites heard that the kings had come up to fight against them. And all who were able to put on armor and older were summoned and stood on the border.

22 І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І побачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.

They rose early in the morning, and the sun shone on the water, and the Moabites saw the water opposite them as red as blood.

23 І казали вони: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!

Then they said, “This is blood; the kings have surely fought together, and they have slain one another. Now therefore, Moab, to the spoil!”

24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору. І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони ввійшли до них, і били моавлян,

But when they came to the camp of Israel, the Israelites arose and struck the Moabites, so that they fled before them; and they went forward into the land, slaughtering the Moabites.

25 а міста руйнували, і на всяку добру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті позоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.

Thus they destroyed the cities; and each one threw a stone on every piece of good land and filled it. So they stopped all the springs of water and felled all the good trees, until in Kir-hareseth only they left its stones; however, the slingers went about it and struck it.

26 І побачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка, що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.

When the king of Moab saw that the battle was too fierce for him, he took with him 700 men who drew swords, to break through to the king of Edom; but they could not.

27 І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізраїля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.

Then he took his oldest son who was to reign in his place, and offered him as a burnt offering on the wall. And there came great wrath against Israel, and they departed from him and returned to their own land.