1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

Jesus spoke to them again in parables, saying,

2 Ц арство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

“ The kingdom of heaven may be compared to a king who gave a wedding feast for his son.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

And he sent out his slaves to call those who had been invited to the wedding feast, and they were unwilling to come.

4 З нову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

Again he sent out other slaves saying, ‘Tell those who have been invited, “Behold, I have prepared my dinner; my oxen and my fattened livestock are all butchered and everything is ready; come to the wedding feast.”’

5 Т а вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

But they paid no attention and went their way, one to his own farm, another to his business,

6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

and the rest seized his slaves and mistreated them and killed them.

7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

But the king was enraged, and he sent his armies and destroyed those murderers and set their city on fire.

8 Т оді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

Then he said to his slaves, ‘The wedding is ready, but those who were invited were not worthy.

9 Т ож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

Go therefore to the main highways, and as many as you find there, invite to the wedding feast.’

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

Those slaves went out into the streets and gathered together all they found, both evil and good; and the wedding hall was filled with dinner guests.

11 Я к прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

“But when the king came in to look over the dinner guests, he saw a man there who was not dressed in wedding clothes,

12 т а й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

and he said to him, ‘ Friend, how did you come in here without wedding clothes?’ And the man was speechless.

13 Т оді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

Then the king said to the servants, ‘Bind him hand and foot, and throw him into the outer darkness; in that place there will be weeping and gnashing of teeth.’

14 Б о багато покликаних, та вибраних мало.

For many are called, but few are chosen.” Tribute to Caesar

15 Т оді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

Then the Pharisees went and plotted together how they might trap Him in what He said.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

And they sent their disciples to Him, along with the Herodians, saying, “Teacher, we know that You are truthful and teach the way of God in truth, and defer to no one; for You are not partial to any.

17 С кажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

Tell us then, what do You think? Is it lawful to give a poll-tax to Caesar, or not?”

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

But Jesus perceived their malice, and said, “Why are you testing Me, you hypocrites?

19 П окажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

Show Me the coin used for the poll-tax.” And they brought Him a denarius.

20 А Він каже до них: Чий це образ і напис?

And He said to them, “Whose likeness and inscription is this?”

21 Т і відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

They said to Him, “Caesar’s.” Then He said to them, “ Then render to Caesar the things that are Caesar’s; and to God the things that are God’s.”

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

And hearing this, they were amazed, and leaving Him, they went away. Jesus Answers the Sadducees

23 Т ого дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

On that day some Sadducees (who say there is no resurrection) came to Jesus and questioned Him,

24 т а й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

asking, “Teacher, Moses said, ‘ If a man dies having no children, his brother as next of kin shall marry his wife, and raise up children for his brother.’

25 Б уло ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

Now there were seven brothers with us; and the first married and died, and having no children left his wife to his brother;

26 Т ак само і другий, і третій, аж до сьомого.

so also the second, and the third, down to the seventh.

27 А по всіх вмерла й жінка.

Last of all, the woman died.

28 О тож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

In the resurrection, therefore, whose wife of the seven will she be? For they all had married her.”

29 І сус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

But Jesus answered and said to them, “You are mistaken, not understanding the Scriptures nor the power of God.

30 Б о в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are like angels in heaven.

31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

But regarding the resurrection of the dead, have you not read what was spoken to you by God:

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

‘ I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob ’? He is not the God of the dead but of the living.”

33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.

When the crowds heard this, they were astonished at His teaching.

34 Ф арисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

But when the Pharisees heard that Jesus had silenced the Sadducees, they gathered themselves together.

35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

One of them, a lawyer, asked Him a question, testing Him,

36 У чителю, котра заповідь найбільша в Законі?

“Teacher, which is the great commandment in the Law?”

37 В ін же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

And He said to him, “‘ You shall love the Lord your God with all your heart, and with all your soul, and with all your mind.’

38 Ц е найбільша й найперша заповідь.

This is the great and foremost commandment.

39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

The second is like it, ‘ You shall love your neighbor as yourself.’

40 Н а двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

On these two commandments depend the whole Law and the Prophets.”

41 К оли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Now while the Pharisees were gathered together, Jesus asked them a question:

42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

“What do you think about the Christ, whose son is He?” They said to Him, “ The son of David.”

43 В ін до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

He said to them, “Then how does David in the Spirit call Him ‘Lord,’ saying,

44 П ромовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

‘ The Lord said to my Lord, “ Sit at My right hand, Until I put Your enemies beneath Your feet ”’?

45 Т ож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

If David then calls Him ‘Lord,’ how is He his son?”

46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

No one was able to answer Him a word, nor did anyone dare from that day on to ask Him another question.