1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.

Now about that time Herod the king laid hands on some who belonged to the church in order to mistreat them.

2 І мечем він стяв Якова, брата Іванового.

And he had James the brother of John put to death with a sword.

3 А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків.

When he saw that it pleased the Jews, he proceeded to arrest Peter also. Now it was during the days of Unleavened Bread.

4 І , схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.

When he had seized him, he put him in prison, delivering him to four squads of soldiers to guard him, intending after the Passover to bring him out before the people.

5 О тож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.

So Peter was kept in the prison, but prayer for him was being made fervently by the church to God.

6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в'язницю при дверях.

On the very night when Herod was about to bring him forward, Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains, and guards in front of the door were watching over the prison.

7 І ось Ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.

And behold, an angel of the Lord suddenly appeared and a light shone in the cell; and he struck Peter’s side and woke him up, saying, “Get up quickly.” And his chains fell off his hands.

8 А Ангол до нього промовив: Підпережися, і взуй сандалі свої. І він так учинив. І каже йому: Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди.

And the angel said to him, “Gird yourself and put on your sandals.” And he did so. And he said to him, “Wrap your cloak around you and follow me.”

9 І , вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від Ангола, бо думав, що видіння він бачить.

And he went out and continued to follow, and he did not know that what was being done by the angel was real, but thought he was seeing a vision.

10 Я к сторожу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, і вона відчинилась сама їм. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, і відступив Ангол зараз від нього.

When they had passed the first and second guard, they came to the iron gate that leads into the city, which opened for them by itself; and they went out and went along one street, and immediately the angel departed from him.

11 С казав же Петро, опритомнівши: Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого Ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чекання народу юдейського.

When Peter came to himself, he said, “Now I know for sure that the Lord has sent forth His angel and rescued me from the hand of Herod and from all that the Jewish people were expecting.”

12 А зміркувавши, він прийшов до садиби Марії, матері Івана, званого Марком, де багато зібралося й молилося.

And when he realized this, he went to the house of Mary, the mother of John who was also called Mark, where many were gathered together and were praying.

13 І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служниця, що звалася Рода,

When he knocked at the door of the gate, a servant-girl named Rhoda came to answer.

14 т а голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воротях стоїть!...

When she recognized Peter’s voice, because of her joy she did not open the gate, but ran in and announced that Peter was standing in front of the gate.

15 А вони їй сказали: Чи ти навісна? Та вона запевняла своє, що є так. Вони ж говорили: То Ангол його!

They said to her, “You are out of your mind!” But she kept insisting that it was so. They kept saying, “It is his angel.”

16 А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.

But Peter continued knocking; and when they had opened the door, they saw him and were amazed.

17 М ахнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: Сповістіть про це Якова й браттю. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.

But motioning to them with his hand to be silent, he described to them how the Lord had led him out of the prison. And he said, “Report these things to James and the brethren.” Then he left and went to another place.

18 К оли ж настав день, поміж вояками зчинилась велика тривога, що то сталось з Петром.

Now when day came, there was no small disturbance among the soldiers as to what could have become of Peter.

19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував.

When Herod had searched for him and had not found him, he examined the guards and ordered that they be led away to execution. Then he went down from Judea to Caesarea and was spending time there. Death of Herod

20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської.

Now he was very angry with the people of Tyre and Sidon; and with one accord they came to him, and having won over Blastus the king’s chamberlain, they were asking for peace, because their country was fed by the king’s country.

21 Д ня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив.

On an appointed day Herod, having put on his royal apparel, took his seat on the rostrum and began delivering an address to them.

22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!

The people kept crying out, “The voice of a god and not of a man!”

23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з'їла, і він умер...

And immediately an angel of the Lord struck him because he did not give God the glory, and he was eaten by worms and died.

24 С лово ж Боже росло та помножувалось.

But the word of the Lord continued to grow and to be multiplied.

25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.

And Barnabas and Saul returned from Jerusalem when they had fulfilled their mission, taking along with them John, who was also called Mark.