1 І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,

Soon afterwards, He began going around from one city and village to another, proclaiming and preaching the kingdom of God. The twelve were with Him,

2 т а дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,

and also some women who had been healed of evil spirits and sicknesses: Mary who was called Magdalene, from whom seven demons had gone out,

3 і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.

and Joanna the wife of Chuza, Herod’s steward, and Susanna, and many others who were contributing to their support out of their private means. Parable of the Sower

4 І , як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.

When a large crowd was coming together, and those from the various cities were journeying to Him, He spoke by way of a parable:

5 О сь вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.

“The sower went out to sow his seed; and as he sowed, some fell beside the road, and it was trampled under foot and the birds of the air ate it up.

6 Д руге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.

Other seed fell on rocky soil, and as soon as it grew up, it withered away, because it had no moisture.

7 А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.

Other seed fell among the thorns; and the thorns grew up with it and choked it out.

8 І нше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

Other seed fell into the good soil, and grew up, and produced a crop a hundred times as great.” As He said these things, He would call out, “ He who has ears to hear, let him hear.”

9 З апитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?

His disciples began questioning Him as to what this parable meant.

10 А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.

And He said, “ To you it has been granted to know the mysteries of the kingdom of God, but to the rest it is in parables, so that seeing they may not see, and hearing they may not understand.

11 О сь що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.

“Now the parable is this: the seed is the word of God.

12 А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.

Those beside the road are those who have heard; then the devil comes and takes away the word from their heart, so that they will not believe and be saved.

13 А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.

Those on the rocky soil are those who, when they hear, receive the word with joy; and these have no firm root; they believe for a while, and in time of temptation fall away.

14 А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.

The seed which fell among the thorns, these are the ones who have heard, and as they go on their way they are choked with worries and riches and pleasures of this life, and bring no fruit to maturity.

15 А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.

But the seed in the good soil, these are the ones who have heard the word in an honest and good heart, and hold it fast, and bear fruit with perseverance. Parable of the Lamp

16 А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.

“Now no one after lighting a lamp covers it over with a container, or puts it under a bed; but he puts it on a lampstand, so that those who come in may see the light.

17 Н емає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.

For nothing is hidden that will not become evident, nor anything secret that will not be known and come to light.

18 Т ож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.

So take care how you listen; for whoever has, to him more shall be given; and whoever does not have, even what he thinks he has shall be taken away from him.”

19 Д о Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.

And His mother and brothers came to Him, and they were unable to get to Him because of the crowd.

20 І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.

And it was reported to Him, “Your mother and Your brothers are standing outside, wishing to see You.”

21 А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!

But He answered and said to them, “My mother and My brothers are these who hear the word of God and do it.” Jesus Stills the Sea

22 І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.

Now on one of those days Jesus and His disciples got into a boat, and He said to them, “Let us go over to the other side of the lake.” So they launched out.

23 А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.

But as they were sailing along He fell asleep; and a fierce gale of wind descended on the lake, and they began to be swamped and to be in danger.

24 І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!

They came to Jesus and woke Him up, saying, “ Master, Master, we are perishing!” And He got up and rebuked the wind and the surging waves, and they stopped, and it became calm.

25 А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?

And He said to them, “Where is your faith?” They were fearful and amazed, saying to one another, “Who then is this, that He commands even the winds and the water, and they obey Him?” The Demoniac Cured

26 І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.

Then they sailed to the country of the Gerasenes, which is opposite Galilee.

27 І , як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.

And when He came out onto the land, He was met by a man from the city who was possessed with demons; and who had not put on any clothing for a long time, and was not living in a house, but in the tombs.

28 А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!

Seeing Jesus, he cried out and fell before Him, and said in a loud voice, “ What business do we have with each other, Jesus, Son of the Most High God? I beg You, do not torment me.”

29 Б о звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.

For He had commanded the unclean spirit to come out of the man. For it had seized him many times; and he was bound with chains and shackles and kept under guard, and yet he would break his bonds and be driven by the demon into the desert.

30 А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Леґіон, бо багато ввійшло в нього демонів.

And Jesus asked him, “What is your name?” And he said, “ Legion”; for many demons had entered him.

31 І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.

They were imploring Him not to command them to go away into the abyss.

32 П асся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.

Now there was a herd of many swine feeding there on the mountain; and the demons implored Him to permit them to enter the swine. And He gave them permission.

33 А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.

And the demons came out of the man and entered the swine; and the herd rushed down the steep bank into the lake and was drowned.

34 П астухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.

When the herdsmen saw what had happened, they ran away and reported it in the city and out in the country.

35 І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...

The people went out to see what had happened; and they came to Jesus, and found the man from whom the demons had gone out, sitting down at the feet of Jesus, clothed and in his right mind; and they became frightened.

36 С амовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.

Those who had seen it reported to them how the man who was demon-possessed had been made well.

37 І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.

And all the people of the country of the Gerasenes and the surrounding district asked Him to leave them, for they were gripped with great fear; and He got into a boat and returned.

38 А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:

But the man from whom the demons had gone out was begging Him that he might accompany Him; but He sent him away, saying,

39 В ернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!

“Return to your house and describe what great things God has done for you.” So he went away, proclaiming throughout the whole city what great things Jesus had done for him. Miracles of Healing

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.

And as Jesus returned, the people welcomed Him, for they had all been waiting for Him.

41 А ж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.

And there came a man named Jairus, and he was an official of the synagogue; and he fell at Jesus’ feet, and began to implore Him to come to his house;

42 Б о він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.

for he had an only daughter, about twelve years old, and she was dying. But as He went, the crowds were pressing against Him.

43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,

And a woman who had a hemorrhage for twelve years, and could not be healed by anyone,

44 п ідійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!

came up behind Him and touched the fringe of His cloak, and immediately her hemorrhage stopped.

45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.

And Jesus said, “Who is the one who touched Me?” And while they were all denying it, Peter said, “ Master, the people are crowding and pressing in on You.”

46 І сус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...

But Jesus said, “Someone did touch Me, for I was aware that power had gone out of Me.”

47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.

When the woman saw that she had not escaped notice, she came trembling and fell down before Him, and declared in the presence of all the people the reason why she had touched Him, and how she had been immediately healed.

48 В ін же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!

And He said to her, “Daughter, your faith has made you well; go in peace.”

49 Я к Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!

While He was still speaking, someone came from the house of the synagogue official, saying, “Your daughter has died; do not trouble the Teacher anymore.”

50 І сус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.

But when Jesus heard this, He answered him, “ Do not be afraid any longer; only believe, and she will be made well.”

51 П рийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.

When He came to the house, He did not allow anyone to enter with Him, except Peter and John and James, and the girl’s father and mother.

52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!

Now they were all weeping and lamenting for her; but He said, “Stop weeping, for she has not died, but is asleep.”

53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.

And they began laughing at Him, knowing that she had died.

54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!

He, however, took her by the hand and called, saying, “Child, arise!”

55 І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.

And her spirit returned, and she got up immediately; and He gave orders for something to be given her to eat.

56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

Her parents were amazed; but He instructed them to tell no one what had happened.