1 Т оді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон.

Then Solomon assembled the elders of Israel and all the heads of the tribes, the leaders of the fathers’ households of the sons of Israel, to King Solomon in Jerusalem, to bring up the ark of the covenant of the Lord from the city of David, which is Zion.

2 І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий.

All the men of Israel assembled themselves to King Solomon at the feast, in the month Ethanim, which is the seventh month.

3 І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега.

Then all the elders of Israel came, and the priests took up the ark.

4 І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити.

They brought up the ark of the Lord and the tent of meeting and all the holy utensils, which were in the tent, and the priests and the Levites brought them up.

5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена.

And King Solomon and all the congregation of Israel, who were assembled to him, were with him before the ark, sacrificing so many sheep and oxen they could not be counted or numbered.

6 І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів.

Then the priests brought the ark of the covenant of the Lord to its place, into the inner sanctuary of the house, to the most holy place, under the wings of the cherubim.

7 Б о херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.

For the cherubim spread their wings over the place of the ark, and the cherubim made a covering over the ark and its poles from above.

8 А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня.

But the poles were so long that the ends of the poles could be seen from the holy place before the inner sanctuary, but they could not be seen outside; they are there to this day.

9 У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю.

There was nothing in the ark except the two tablets of stone which Moses put there at Horeb, where the Lord made a covenant with the sons of Israel, when they came out of the land of Egypt.

10 І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.

It happened that when the priests came from the holy place, the cloud filled the house of the Lord,

11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!

so that the priests could not stand to minister because of the cloud, for the glory of the Lord filled the house of the Lord. Solomon Addresses the People

12 Т оді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.

Then Solomon said, “The Lord has said that He would dwell in the thick cloud.

13 Б удуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки!

“ I have surely built You a lofty house, A place for Your dwelling forever.”

14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.

Then the king faced about and blessed all the assembly of Israel, while all the assembly of Israel was standing.

15 І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи:

He said, “ Blessed be the Lord, the God of Israel, who spoke with His mouth to my father David and has fulfilled it with His hand, saying,

16 В ід того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом.

‘ Since the day that I brought My people Israel from Egypt, I did not choose a city out of all the tribes of Israel in which to build a house that My name might be there, but I chose David to be over My people Israel.’

17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля.

Now it was in the heart of my father David to build a house for the name of the Lord, the God of Israel.

18 Т а сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці.

But the Lord said to my father David, ‘Because it was in your heart to build a house for My name, you did well that it was in your heart.

19 Т ільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого!

Nevertheless you shall not build the house, but your son who will be born to you, he will build the house for My name.’

20 І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.

Now the Lord has fulfilled His word which He spoke; for I have risen in place of my father David and sit on the throne of Israel, as the Lord promised, and have built the house for the name of the Lord, the God of Israel.

21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю.

There I have set a place for the ark, in which is the covenant of the Lord, which He made with our fathers when He brought them from the land of Egypt.” The Prayer of Dedication

22 І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав:

Then Solomon stood before the altar of the Lord in the presence of all the assembly of Israel and spread out his hands toward heaven.

23 Г осподи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.

He said, “O Lord, the God of Israel, there is no God like You in heaven above or on earth beneath, keeping covenant and showing lovingkindness to Your servants who walk before You with all their heart,

24 Т и додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.

who have kept with Your servant, my father David, that which You have promised him; indeed, You have spoken with Your mouth and have fulfilled it with Your hand as it is this day.

25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.

Now therefore, O Lord, the God of Israel, keep with Your servant David my father that which You have promised him, saying, ‘ You shall not lack a man to sit on the throne of Israel, if only your sons take heed to their way to walk before Me as you have walked.’

26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.

Now therefore, O God of Israel, let Your word, I pray, be confirmed which You have spoken to Your servant, my father David.

27 Б о чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?

“But will God indeed dwell on the earth? Behold, heaven and the highest heaven cannot contain You, how much less this house which I have built!

28 Т а ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні,

Yet have regard to the prayer of Your servant and to his supplication, O Lord my God, to listen to the cry and to the prayer which Your servant prays before You today;

29 щ об очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці!

that Your eyes may be open toward this house night and day, toward the place of which You have said, ‘My name shall be there,’ to listen to the prayer which Your servant shall pray toward this place.

30 І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш.

Listen to the supplication of Your servant and of Your people Israel, when they pray toward this place; hear in heaven Your dwelling place; hear and forgive.

31 Я к згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі,

“ If a man sins against his neighbor and is made to take an oath, and he comes and takes an oath before Your altar in this house,

32 т о Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю.

then hear in heaven and act and judge Your servants, condemning the wicked by bringing his way on his own head and justifying the righteous by giving him according to his righteousness.

33 К оли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,

“ When Your people Israel are defeated before an enemy, because they have sinned against You, if they turn to You again and confess Your name and pray and make supplication to You in this house,

34 т о Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам.

then hear in heaven, and forgive the sin of Your people Israel, and bring them back to the land which You gave to their fathers.

35 К оли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,

“ When the heavens are shut up and there is no rain, because they have sinned against You, and they pray toward this place and confess Your name and turn from their sin when You afflict them,

36 т о Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину.

then hear in heaven and forgive the sin of Your servants and of Your people Israel, indeed, teach them the good way in which they should walk. And send rain on Your land, which You have given Your people for an inheritance.

37 Г олод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,

“ If there is famine in the land, if there is pestilence, if there is blight or mildew, locust or grasshopper, if their enemy besieges them in the land of their cities, whatever plague, whatever sickness there is,

38 у сяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму,

whatever prayer or supplication is made by any man or by all Your people Israel, each knowing the affliction of his own heart, and spreading his hands toward this house;

39 т о Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,

then hear in heaven Your dwelling place, and forgive and act and render to each according to all his ways, whose heart You know, for You alone know the hearts of all the sons of men,

40 щ об вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим.

that they may fear You all the days that they live in the land which You have given to our fathers.

41 Т акож і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого,

“Also concerning the foreigner who is not of Your people Israel, when he comes from a far country for Your name’s sake

42 б о почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі,

(for they will hear of Your great name and Your mighty hand, and of Your outstretched arm); when he comes and prays toward this house,

43 Т и почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.

hear in heaven Your dwelling place, and do according to all for which the foreigner calls to You, in order that all the peoples of the earth may know Your name, to fear You, as do Your people Israel, and that they may know that this house which I have built is called by Your name.

44 К оли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,

“When Your people go out to battle against their enemy, by whatever way You shall send them, and they pray to the Lord toward the city which You have chosen and the house which I have built for Your name,

45 т о почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!

then hear in heaven their prayer and their supplication, and maintain their cause.

46 К оли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького,

“When they sin against You (for there is no man who does not sin) and You are angry with them and deliver them to an enemy, so that they take them away captive to the land of the enemy, far off or near;

47 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні;

if they take thought in the land where they have been taken captive, and repent and make supplication to You in the land of those who have taken them captive, saying, ‘ We have sinned and have committed iniquity, we have acted wickedly’;

48 і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого,

if they return to You with all their heart and with all their soul in the land of their enemies who have taken them captive, and pray to You toward their land which You have given to their fathers, the city which You have chosen, and the house which I have built for Your name;

49 т о Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,

then hear their prayer and their supplication in heaven Your dwelling place, and maintain their cause,

50 і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними,

and forgive Your people who have sinned against You and all their transgressions which they have transgressed against You, and make them objects of compassion before those who have taken them captive, that they may have compassion on them

51 б о вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,

( for they are Your people and Your inheritance which You have brought forth from Egypt, from the midst of the iron furnace),

52 щ об очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе.

that Your eyes may be open to the supplication of Your servant and to the supplication of Your people Israel, to listen to them whenever they call to You.

53 Б о Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи!

For You have separated them from all the peoples of the earth as Your inheritance, as You spoke through Moses Your servant, when You brought our fathers forth from Egypt, O Lord God.” Solomon’s Benediction

54 І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба.

When Solomon had finished praying this entire prayer and supplication to the Lord, he arose from before the altar of the Lord, from kneeling on his knees with his hands spread toward heaven.

55 І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:

And he stood and blessed all the assembly of Israel with a loud voice, saying:

56 Б лагословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея.

“Blessed be the Lord, who has given rest to His people Israel, according to all that He promised; not one word has failed of all His good promise, which He promised through Moses His servant.

57 Н ехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас,

May the Lord our God be with us, as He was with our fathers; may He not leave us or forsake us,

58 щ об прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.

that He may incline our hearts to Himself, to walk in all His ways and to keep His commandments and His statutes and His ordinances, which He commanded our fathers.

59 І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день,

And may these words of mine, with which I have made supplication before the Lord, be near to the Lord our God day and night, that He may maintain the cause of His servant and the cause of His people Israel, as each day requires,

60 щ об знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого!

so that all the peoples of the earth may know that the Lord is God; there is no one else.

61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!

Let your heart therefore be wholly devoted to the Lord our God, to walk in His statutes and to keep His commandments, as at this day.” Dedicatory Sacrifices

62 А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем.

Now the king and all Israel with him offered sacrifice before the Lord.

63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини.

Solomon offered for the sacrifice of peace offerings, which he offered to the Lord, 22, 000 oxen and 120, 000 sheep. So the king and all the sons of Israel dedicated the house of the Lord.

64 Т ого дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов.

On the same day the king consecrated the middle of the court that was before the house of the Lord, because there he offered the burnt offering and the grain offering and the fat of the peace offerings; for the bronze altar that was before the Lord was too small to hold the burnt offering and the grain offering and the fat of the peace offerings.

65 І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день.

So Solomon observed the feast at that time, and all Israel with him, a great assembly from the entrance of Hamath to the brook of Egypt, before the Lord our God, for seven days and seven more days, even fourteen days.

66 В осьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві.

On the eighth day he sent the people away and they blessed the king. Then they went to their tents joyful and glad of heart for all the goodness that the Lord had shown to David His servant and to Israel His people.