1 І Господь промовляв до Мойсея в Сінайській пустині другого року по виході з єгипетського краю, першого місця, говорячи:

Thus the Lord spoke to Moses in the wilderness of Sinai, in the first month of the second year after they had come out of the land of Egypt, saying,

2 І нехай справлять Ізраїлеві сини Пасху в означений час.

“Now, let the sons of Israel observe the Passover at its appointed time.

3 Ч отирнадцятого дня цього місяця надвечір справите її означеного часу його, за всіма постановами її та за всіма уставами її спорядите її.

On the fourteenth day of this month, at twilight, you shall observe it at its appointed time; you shall observe it according to all its statutes and according to all its ordinances.”

4 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, щоб справили Пасху.

So Moses told the sons of Israel to observe the Passover.

5 І справили вони Пасху першого місяця, чотирнадцятого дня місяця надвечір у Сінайській пустині, усе, як Господь наказав був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини.

They observed the Passover in the first month, on the fourteenth day of the month, at twilight, in the wilderness of Sinai; according to all that the Lord had commanded Moses, so the sons of Israel did.

6 Т а були люди, що були нечисті від дотику до тіла померлої людини, і не могли справити Пасху того дня. І прийшли вони того дня до Мойсея й до Аарона,

But there were some men who were unclean because of the dead person, so that they could not observe Passover on that day; so they came before Moses and Aaron on that day.

7 т а й сказали ті люди до нього: Ми нечисті через дотик до тіла померлої людини. Чому ми будемо позбавлені ласки принести жертву Господню означеного часу серед Ізраїлевих синів?

Those men said to him, “ Though we are unclean because of the dead person, why are we restrained from presenting the offering of the Lord at its appointed time among the sons of Israel?”

8 І сказав до них Мойсей: Постійте, а я послухаю, що Господь накаже про вас.

Moses therefore said to them, “ Wait, and I will listen to what the Lord will command concerning you.”

9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:

Then the Lord spoke to Moses, saying,

10 П ромовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Кожен чоловік із вас, або з ваших нащадків, коли буде нечистий через дотик до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то й він справить Пасху для Господа.

“Speak to the sons of Israel, saying, ‘If any one of you or of your generations becomes unclean because of a dead person, or is on a distant journey, he may, however, observe the Passover to the Lord.

11 М ісяця другого, чотирнадцятого дня надвечір спорядять вони її, з опрісноками та з гірким зіллям будуть їсти її.

In the second month on the fourteenth day at twilight, they shall observe it; they shall eat it with unleavened bread and bitter herbs.

12 Н е позоставлять із неї до ранку, а костей не зламають у ній, за повною постановою Пасхи справлять її.

They shall leave none of it until morning, nor break a bone of it; according to all the statute of the Passover they shall observe it.

13 А чоловік, який чистий, а в дорозі не є, і стримається споряджати Пасху, то буде винищена душа та з народу її, бо Господньої жервти він не приніс означеного часу її. Гріх свій понесе той чоловік!

But the man who is clean and is not on a journey, and yet neglects to observe the Passover, that person shall then be cut off from his people, for he did not present the offering of the Lord at its appointed time. That man will bear his sin.

14 А коли перебуватиме з вами приходько, то справить він Пасху для Господа, за постановою про Пасху та за уставом про неї, так зробить. Постанова одна буде для вас, і для приходька, і для тубільця землі.

If an alien sojourns among you and observes the Passover to the Lord, according to the statute of the Passover and according to its ordinance, so he shall do; you shall have one statute, both for the alien and for the native of the land.’” The Cloud on the Tabernacle

15 А того дня, коли поставлено скинію, хмара покрила скинію над ковчегом свідоцтва. А ввечорі було над скинією, як подоба огню, аж до ранку.

Now on the day that the tabernacle was erected the cloud covered the tabernacle, the tent of the testimony, and in the evening it was like the appearance of fire over the tabernacle, until morning.

16 Т ак завжди бувало: удень покривала його та хмара, а вночі подоба огню.

So it was continuously; the cloud would cover it by day, and the appearance of fire by night.

17 І коли підіймалася хмара з-над скинії, то потому рушали Ізраїлеві сини, а на тому місці, на якому хмара ставала, там таборували Ізраїлеві сини.

Whenever the cloud was lifted from over the tent, afterward the sons of Israel would then set out; and in the place where the cloud settled down, there the sons of Israel would camp.

18 Н а Господній наказ рушали Ізраїлеві сини, і на Господній наказ таборували. Усі ті дні, коли хмара перебувала над скинією, вони таборували.

At the command of the Lord the sons of Israel would set out, and at the command of the Lord they would camp; as long as the cloud settled over the tabernacle, they remained camped.

19 А коли хмара багато днів позоставалася над скинією, то Ізраїлеві сини виконували Господню сторожу, і не рушали.

Even when the cloud lingered over the tabernacle for many days, the sons of Israel would keep the Lord’s charge and not set out.

20 І бувало, що хмара була над скинією полічені дні, то вони на Господній наказ таборували, і на Господній наказ рушали.

If sometimes the cloud remained a few days over the tabernacle, according to the command of the Lord they remained camped. Then according to the command of the Lord they set out.

21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.

If sometimes the cloud remained from evening until morning, when the cloud was lifted in the morning, they would move out; or if it remained in the daytime and at night, whenever the cloud was lifted, they would set out.

22 А бо два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.

Whether it was two days or a month or a year that the cloud lingered over the tabernacle, staying above it, the sons of Israel remained camped and did not set out; but when it was lifted, they did set out.

23 Н а Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.

At the command of the Lord they camped, and at the command of the Lord they set out; they kept the Lord’s charge, according to the command of the Lord through Moses.