1 І прийшли зіфеяни до Саула до Ґів'ї, говорячи: Он Давид ховається на взгір'ях Гахіли навпроти Єшімону!

Then the Ziphites came to Saul at Gibeah, saying, “ Is not David hiding on the hill of Hachilah, which is before Jeshimon?”

2 І встав Саул, і зійшов у пустиню Зіф, а з ним три тисячі чоловіка, вибраних із Ізраїля, щоб шукати Давида в пустині Зіф.

So Saul arose and went down to the wilderness of Ziph, having with him three thousand chosen men of Israel, to search for David in the wilderness of Ziph.

3 І таборував Саул на згір'ї Гахіли, що навпроти Єшімону, на дорозі. А Давид пробував у пустині, і побачив, що Саул вийшов за ним до пустині.

Saul camped in the hill of Hachilah, which is before Jeshimon, beside the road, and David was staying in the wilderness. When he saw that Saul came after him into the wilderness,

4 І послав Давид підглядачів, і довідався, що Саул дійсно прийшов.

David sent out spies, and he knew that Saul was definitely coming.

5 А Давид устав, і прийшов до місця, де таборував Саул. І Давид побачив те місце, де лежав Саул та Авнер, син Нерів, керівник його війська. А Саул лежав у таборі, а народ таборував навколо нього.

David then arose and came to the place where Saul had camped. And David saw the place where Saul lay, and Abner the son of Ner, the commander of his army; and Saul was lying in the circle of the camp, and the people were camped around him.

6 І звернувся Давид, і сказав до хіттеянина Ахімелеха та до Авішая, Церуєвого сина, Йоавого брата, говорячи: Хто зійде зо мною до Саула до табору? І сказав Авішай: Я зійду з тобою!

Then David said to Ahimelech the Hittite and to Abishai the son of Zeruiah, Joab’s brother, saying, “Who will go down with me to Saul in the camp?” And Abishai said, “I will go down with you.”

7 І прийшов Давид та Авішай до Саулового народу вночі, аж ось Саул лежить, спить у таборі, а спис його встромлений у землю в приголів'ї його, а Авнер та народ лежать навколо нього.

So David and Abishai came to the people by night, and behold, Saul lay sleeping inside the circle of the camp with his spear stuck in the ground at his head; and Abner and the people were lying around him.

8 І сказав Авішай до Давида: Сьогодні Бог видав твого ворога в руку твою, а тепер проколю я його списом аж до землі одним ударом, і не повторю йому!

Then Abishai said to David, “Today God has delivered your enemy into your hand; now therefore, please let me strike him with the spear to the ground with one stroke, and I will not strike him the second time.”

9 І сказав Давид до Авішая: Не губи його, бо хто простягав руку свою на Господнього помазанця, і був невинний?

But David said to Abishai, “Do not destroy him, for who can stretch out his hand against the Lord’s anointed and be without guilt?”

10 І сказав Давид: Як живий Господь, тільки Господь уразить його: або прийде день його і він помре, або він піде на війну і загине.

David also said, “As the Lord lives, surely the Lord will strike him, or his day will come that he dies, or he will go down into battle and perish.

11 Б орони мене, Господи, простягнути свою руку на Господнього помазанця! А тепер візьми цього списа, що в приголів'ї його, та горня води, і ходімо собі!

The Lord forbid that I should stretch out my hand against the Lord’s anointed; but now please take the spear that is at his head and the jug of water, and let us go.”

12 І взяв Давид списа та горня води з Саулового приголів'я, та й пішли собі. І ніхто не бачив, і не знав, і не збудився, бо всі вони спали, бо на них упав сон від Господа.

So David took the spear and the jug of water from beside Saul’s head, and they went away, but no one saw or knew it, nor did any awake, for they were all asleep, because a sound sleep from the Lord had fallen on them.

13 І перейшов Давид на той бік, і став здалека на верховині гори, а між ними велика просторінь.

Then David crossed over to the other side and stood on top of the mountain at a distance with a large area between them.

14 І крикнув Давид до народу та до Авнера, Нерового сина, говорячи: Чи ж не відповіси, Авнере? А Авнер відповів та сказав: Хто ти, що кликав до царя?

David called to the people and to Abner the son of Ner, saying, “Will you not answer, Abner?” Then Abner replied, “Who are you who calls to the king?”

15 І сказав Давид до Авнера: Чи ти не муж? І хто рівний тобі в Ізраїлі? І чому не пильнував ти свого пана, царя? Бо приходив один із народу, щоб погубити царя, твого пана.

So David said to Abner, “Are you not a man? And who is like you in Israel? Why then have you not guarded your lord the king? For one of the people came to destroy the king your lord.

16 Н е добра це річ, що ти зробив! Як живий Господь, ви повинні померти, бо не пильнували ви пана свого, Господнього помазанця! А тепер побач, де царів спис, та де горня води, що були в приголів'ї його?

This thing that you have done is not good. As the Lord lives, all of you must surely die, because you did not guard your lord, the Lord’s anointed. And now, see where the king’s spear is and the jug of water that was at his head.”

17 І пізнав Саул Давидів голос, та й сказав: Чи це твій голос, сину мій Давиде? А Давид сказав: Мій голос, пане мій, царю!

Then Saul recognized David’s voice and said, “ Is this your voice, my son David?” And David said, “It is my voice, my lord the king.”

18 І далі сказав: Нащо то пан мій ганяється за своїм рабом? Бо що я зробив, і яке зло в моїй руці?

He also said, “ Why then is my lord pursuing his servant? For what have I done? Or what evil is in my hand?

19 А тепер нехай пан мій, цар, послухає слів свого раба. Якщо Господь намовив тебе проти мене, то нехай це станеться запашною жертвою, а якщо людські сини, прокляті вони перед Господнім лицем, бо вони відігнали мене сьогодні, щоб я не належав до Господнього спадку, говорячи: Іди, служи іншим богам!

Now therefore, please let my lord the king listen to the words of his servant. If the Lord has stirred you up against me, let Him accept an offering; but if it is men, cursed are they before the Lord, for they have driven me out today so that I would have no attachment with the inheritance of the Lord, saying, ‘Go, serve other gods.’

20 А тепер нехай не проллється моя кров на землю перед Господнім лицем, бо вийшов Ізраїлів цар шукати однієї блохи, як женуть куропатву в горах!

Now then, do not let my blood fall to the ground away from the presence of the Lord; for the king of Israel has come out to search for a single flea, just as one hunts a partridge in the mountains.”

21 І сказав Саул: Прогрішив я! Вернися, сину мій, Давиде, бо не вчиню вже тобі зла за те, що дороге було моє життя в очах твоїх цього дня. Оце був я нерозумний, і дуже багато помилявся.

Then Saul said, “ I have sinned. Return, my son David, for I will not harm you again because my life was precious in your sight this day. Behold, I have played the fool and have committed a serious error.”

22 А Давид відповів та й сказав: Ось царів спис, і нехай прийде один із слуг, і нехай його візьме.

David replied, “Behold the spear of the king! Now let one of the young men come over and take it.

23 А Господь відплатить кожному за його справедливість та правду його, що Господь дав тебе сьогодні в руку мою, та я не хотів підіймати своєї руки на Господнього помазанця.

The Lord will repay each man for his righteousness and his faithfulness; for the Lord delivered you into my hand today, but I refused to stretch out my hand against the Lord’s anointed.

24 І ось, яке велике було життя твоє цього дня в очах моїх, таке велике нехай буде моє життя в очах Господа, і нехай Він урятує мене від усякого утиску!

Now behold, as your life was highly valued in my sight this day, so may my life be highly valued in the sight of the Lord, and may He deliver me from all distress.”

25 І сказав Саул до Давида: Благословенний ти, сину мій Давиде! І ти дійсно зробиш, і дійсно зможеш ти! І пішов Давид на свою дорогу, а Саул вернувся на своє місце.

Then Saul said to David, “ Blessed are you, my son David; you will both accomplish much and surely prevail.” So David went on his way, and Saul returned to his place.