1 І відповів Мойсей та й сказав: Таж вони не повірять мені, і не послухають голосу мого, бо скажуть: Господь не явився тобі!

Then Moses said, “What if they will not believe me or listen to what I say? For they may say, ‘ The Lord has not appeared to you.’”

2 І промовив до нього Господь: Що то в руці твоїй? Той відказав: Палиця.

The Lord said to him, “What is that in your hand?” And he said, “ A staff.”

3 І сказав Він: Кинь її на землю! І той кинув її на землю, і вона стала вужем. І втік Мойсей від нього.

Then He said, “Throw it on the ground.” So he threw it on the ground, and it became a serpent; and Moses fled from it.

4 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку, і візьми його за хвоста! І він простяг свою руку й узяв його, і той став палицею в долоні його.

But the Lord said to Moses, “Stretch out your hand and grasp it by its tail”—so he stretched out his hand and caught it, and it became a staff in his hand—

5 Щ об повірили, що явився тобі Господь, Бог їхніх батьків, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова.

“that they may believe that the Lord, the God of their fathers, the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob, has appeared to you.”

6 І сказав Господь йому ще: Засунь свою руку за пахвину свою! І засунув він руку свою за пахвину свою, і витягнув її, аж ось рука його побіліла від прокази, як сніг!

The Lord furthermore said to him, “Now put your hand into your bosom.” So he put his hand into his bosom, and when he took it out, behold, his hand was leprous like snow.

7 А Він сказав: Поклади знов свою руку за пахвину свою! І він поклав знову руку свою до своєї пахвини, і витягнув її з пахвини своєї, і ось вона стала знову, як тіло його.

Then He said, “Put your hand into your bosom again.” So he put his hand into his bosom again, and when he took it out of his bosom, behold, it was restored like the rest of his flesh.

8 І станеться, коли не повірять тобі, і не послухають голосу першої ознаки, то повірять голосу ознаки наступної.

“If they will not believe you or heed the witness of the first sign, they may believe the witness of the last sign.

9 І станеться коли вони не повірять також обом тим ознакам, і не послухають твого голосу, то ти візьмеш води з Річки, і виллєш на суходіл. І переміниться та вода, що ти візьмеш із Річки, і станеться кров'ю на суходолі.

But if they will not believe even these two signs or heed what you say, then you shall take some water from the Nile and pour it on the dry ground; and the water which you take from the Nile will become blood on the dry ground.”

10 Т а Мойсей сказав до Господа: О Господи я не промовець ні від учора, ні від позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив був до Свойого раба, бо я тяжкоустий та тяжкоязикий.

Then Moses said to the Lord, “Please, Lord, I have never been eloquent, neither recently nor in time past, nor since You have spoken to Your servant; for I am slow of speech and slow of tongue.”

11 І сказав йому Господь: Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, чи видючим, чи темним, чи ж не Я, Господь?

The Lord said to him, “Who has made man’s mouth? Or who makes him mute or deaf, or seeing or blind? Is it not I, the Lord ?

12 А тепер іди, а Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити.

Now then go, and I, even I, will be with your mouth, and teach you what you are to say.”

13 А він відказав: Молю Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати.

But he said, “Please, Lord, now send the message by whomever You will.” Aaron to Be Moses’ Mouthpiece

14 І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: Чи ж не Аарон твій брат, Левит? Я знаю, що він добре буде говорити. Та ось він вийде навпроти тебе, і побачить тебе, і зрадіє він у серці своїм.

Then the anger of the Lord burned against Moses, and He said, “Is there not your brother Aaron the Levite? I know that he speaks fluently. And moreover, behold, he is coming out to meet you; when he sees you, he will be glad in his heart.

15 І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити.

You are to speak to him and put the words in his mouth; and I, even I, will be with your mouth and his mouth, and I will teach you what you are to do.

16 І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога.

Moreover, he shall speak for you to the people; and he will be as a mouth for you and you will be as God to him.

17 І ти візьмеш у руку свою оцю палицю, якою ознаки чинитимеш.

You shall take in your hand this staff, with which you shall perform the signs.”

18 І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!

Then Moses departed and returned to Jethro his father-in-law and said to him, “Please, let me go, that I may return to my brethren who are in Egypt, and see if they are still alive.” And Jethro said to Moses, “Go in peace.”

19 І сказав Господь до Мойсея в Мідіяні: Іди, вернися до Єгипту, бо вимерли всі люди, що шукали твоєї душі.

Now the Lord said to Moses in Midian, “Go back to Egypt, for all the men who were seeking your life are dead.”

20 І взяв Мойсей жінку свою та синів своїх, і посадив їх на осла, та й вернувся до єгипетського краю. І взяв Мойсей палицю Божу в руку свою.

So Moses took his wife and his sons and mounted them on a donkey, and returned to the land of Egypt. Moses also took the staff of God in his hand.

21 І сказав Господь до Мойсея: Коли ти підеш, щоб вернутися до Єгипту, гляди, щоб усі чуда, які Я вклав у твою руку, ти вчинив їх перед лицем фараона, а Я ожорсточу серце його, і він не відпустить народу.

The Lord said to Moses, “When you go back to Egypt see that you perform before Pharaoh all the wonders which I have put in your power; but I will harden his heart so that he will not let the people go.

22 І ти скажеш фараонові: Так сказав Господь: Син Мій, Мій перворідний то Ізраїль.

Then you shall say to Pharaoh, ‘Thus says the Lord, “ Israel is My son, My firstborn.

23 І кажу Я тобі: Відпусти Мого сина, і нехай Мені служить. А коли ти відмовиш пустити його, то ось Я вб'ю твого сина, твого перворідного.

So I said to you, ‘ Let My son go that he may serve Me’; but you have refused to let him go. Behold, I will kill your son, your firstborn.”’”

24 І сталося в дорозі на нічлігу, стрів був його Господь і шукав, щоб убити його.

Now it came about at the lodging place on the way that the Lord met him and sought to put him to death.

25 Т а Ціппора взяла кременя, і обрізала крайню плоть свого сина, і доторкнулася нею до ніг його та й сказала: Бо ти мені наречений крови!

Then Zipporah took a flint and cut off her son’s foreskin and threw it at Moses’ feet, and she said, “You are indeed a bridegroom of blood to me.”

26 І пустив Він його. Тоді вона сказала: Наречений крови через обрізання.

So He let him alone. At that time she said, “ You are a bridegroom of blood”— because of the circumcision.

27 І сказав Господь до Аарона: Іди назустріч Мойсею в пустиню! І він пішов, і стрів його на горі Божій, і поцілував його.

Now the Lord said to Aaron, “Go to meet Moses in the wilderness.” So he went and met him at the mountain of God and kissed him.

28 І розповів Мойсей Ааронові всі слова Господа, що послав його, і всі ті ознаки, що Він наказав був йому.

Moses told Aaron all the words of the Lord with which He had sent him, and all the signs that He had commanded him to do.

29 І пішов був Мойсей та Аарон, і зібрали вони всіх старших Ізраїлевих синів.

Then Moses and Aaron went and assembled all the elders of the sons of Israel;

30 І переказав Аарон усі слова, що Господь говорив був Мойсеєві. А той ті ознаки чинив на очах народу.

and Aaron spoke all the words which the Lord had spoken to Moses. He then performed the signs in the sight of the people.

31 І повірив народ той. І почули вони, що згадав Господь Ізраїлевих синів, і що побачив біду їх, і вони схилилися, і поклонилися до землі.

So the people believed; and when they heard that the Lord was concerned about the sons of Israel and that He had seen their affliction, then they bowed low and worshiped.