1 С лово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському краї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи:

The word that came to Jeremiah for all the Jews living in the land of Egypt, those who were living in Migdol, Tahpanhes, Memphis, and the land of Pathros, saying,

2 Т ак говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця...

“Thus says the Lord of hosts, the God of Israel, ‘You yourselves have seen all the calamity that I have brought on Jerusalem and all the cities of Judah; and behold, this day they are in ruins and no one lives in them,

3 Ц е через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки.

because of their wickedness which they committed so as to provoke Me to anger by continuing to burn sacrifices and to serve other gods whom they had not known, neither they, you, nor your fathers.

4 І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидив!

Yet I sent you all My servants the prophets, again and again, saying, “Oh, do not do this abominable thing which I hate.”

5 Т а не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам.

But they did not listen or incline their ears to turn from their wickedness, so as not to burn sacrifices to other gods.

6 І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня...

Therefore My wrath and My anger were poured out and burned in the cities of Judah and in the streets of Jerusalem, so they have become a ruin and a desolation as it is this day.

7 А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта?

Now then thus says the Lord God of hosts, the God of Israel, “Why are you doing great harm to yourselves, so as to cut off from you man and woman, child and infant, from among Judah, leaving yourselves without remnant,

8 Н ащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі?

provoking Me to anger with the works of your hands, burning sacrifices to other gods in the land of Egypt, where you are entering to reside, so that you might be cut off and become a curse and a reproach among all the nations of the earth?

9 Ч и забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму?

Have you forgotten the wickedness of your fathers, the wickedness of the kings of Judah, and the wickedness of their wives, your own wickedness, and the wickedness of your wives, which they committed in the land of Judah and in the streets of Jerusalem?

10 Н е були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам.

But they have not become contrite even to this day, nor have they feared nor walked in My law or My statutes, which I have set before you and before your fathers.”’

11 Т ому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду!

“Therefore thus says the Lord of hosts, the God of Israel, ‘Behold, I am going to set My face against you for woe, even to cut off all Judah.

12 І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою...

And I will take away the remnant of Judah who have set their mind on entering the land of Egypt to reside there, and they will all meet their end in the land of Egypt; they will fall by the sword and meet their end by famine. Both small and great will die by the sword and famine; and they will become a curse, an object of horror, an imprecation and a reproach.

13 І покараю замешкалих в єгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, мечем, голодом та моровицею...

And I will punish those who live in the land of Egypt, as I have punished Jerusalem, with the sword, with famine and with pestilence.

14 І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там. Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі!

So there will be no refugees or survivors for the remnant of Judah who have entered the land of Egypt to reside there and then to return to the land of Judah, to which they are longing to return and live; for none will return except a few refugees.’”

15 І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там, великий збір, і ввесь народ, що сидів в єгипетському краї в Патросі, говорячи:

Then all the men who were aware that their wives were burning sacrifices to other gods, along with all the women who were standing by, as a large assembly, including all the people who were living in Pathros in the land of Egypt, responded to Jeremiah, saying,

16 Щ одо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім'ям, ми не слухаємо тебе.

“As for the message that you have spoken to us in the name of the Lord, we are not going to listen to you!

17 Б о напевно виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили.

But rather we will certainly carry out every word that has proceeded from our mouths, by burning sacrifices to the queen of heaven and pouring out drink offerings to her, just as we ourselves, our forefathers, our kings and our princes did in the cities of Judah and in the streets of Jerusalem; for then we had plenty of food and were well off and saw no misfortune.

18 А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду!

But since we stopped burning sacrifices to the queen of heaven and pouring out drink offerings to her, we have lacked everything and have met our end by the sword and by famine.”

19 А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллємо їй литі жертви?

“And,” said the women, “when we were burning sacrifices to the queen of heaven and were pouring out drink offerings to her, was it without our husbands that we made for her sacrificial cakes in her image and poured out drink offerings to her?” Calamity for the Jews

20 І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи:

Then Jeremiah said to all the people, to the men and women—even to all the people who were giving him such an answer—saying,

21 Х іба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його?

“As for the smoking sacrifices that you burned in the cities of Judah and in the streets of Jerusalem, you and your forefathers, your kings and your princes, and the people of the land, did not the Lord remember them and did not all this come into His mind?

22 І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немає мешканця, як бачите цього дня...

So the Lord was no longer able to endure it, because of the evil of your deeds, because of the abominations which you have committed; thus your land has become a ruin, an object of horror and a curse, without an inhabitant, as it is this day.

23 З а те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня.

Because you have burned sacrifices and have sinned against the Lord and not obeyed the voice of the Lord or walked in His law, His statutes or His testimonies, therefore this calamity has befallen you, as it has this day.”

24 І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському краї!

Then Jeremiah said to all the people, including all the women, “ Hear the word of the Lord, all Judah who are in the land of Egypt,

25 Т ак говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: Конче виконаємо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші.

thus says the Lord of hosts, the God of Israel, as follows: ‘As for you and your wives, you have spoken with your mouths and fulfilled it with your hands, saying, “We will certainly perform our vows that we have vowed, to burn sacrifices to the queen of heaven and pour out drink offerings to her.” Go ahead and confirm your vows, and certainly perform your vows!’

26 Т ому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'ям, говорить Господь, що не буде вже Ім'я Моє кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: Живий Господь Бог! у всьому єгипетському краї.

Nevertheless hear the word of the Lord, all Judah who are living in the land of Egypt, ‘Behold, I have sworn by My great name,’ says the Lord, ‘ never shall My name be invoked again by the mouth of any man of Judah in all the land of Egypt, saying, “ As the Lord God lives.”

27 О сь Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в єгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону.

Behold, I am watching over them for harm and not for good, and all the men of Judah who are in the land of Egypt will meet their end by the sword and by famine until they are completely gone.

28 А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там, чиє слово виконається: Моє чи їхнє?

Those who escape the sword will return out of the land of Egypt to the land of Judah few in number. Then all the remnant of Judah who have gone to the land of Egypt to reside there will know whose word will stand, Mine or theirs.

29 А оце вам той знак, говорить Господь, що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло.

This will be the sign to you,’ declares the Lord, ‘that I am going to punish you in this place, so that you may know that My words will surely stand against you for harm.’

30 Т ак говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його!

Thus says the Lord, ‘Behold, I am going to give over Pharaoh Hophra king of Egypt to the hand of his enemies, to the hand of those who seek his life, just as I gave over Zedekiah king of Judah to the hand of Nebuchadnezzar king of Babylon, who was his enemy and was seeking his life.’”