1 Ч и нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Are we beginning to commend ourselves again? Or do we need, as some, letters of commendation to you or from you?

2 В и наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

You are our letter, written in our hearts, known and read by all men;

3 В иявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

being manifested that you are a letter of Christ, cared for by us, written not with ink but with the Spirit of the living God, not on tablets of stone but on tablets of human hearts.

4 Т аку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

Such confidence we have through Christ toward God.

5 н е тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

Not that we are adequate in ourselves to consider anything as coming from ourselves, but our adequacy is from God,

6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

who also made us adequate as servants of a new covenant, not of the letter but of the Spirit; for the letter kills, but the Spirit gives life.

7 К оли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

But if the ministry of death, in letters engraved on stones, came with glory, so that the sons of Israel could not look intently at the face of Moses because of the glory of his face, fading as it was,

8 с кільки ж більш буде в славі те служіння духа!

how will the ministry of the Spirit fail to be even more with glory?

9 Б о як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

For if the ministry of condemnation has glory, much more does the ministry of righteousness abound in glory.

10 Н е прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

For indeed what had glory, in this case has no glory because of the glory that surpasses it.

11 б о коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

For if that which fades away was with glory, much more that which remains is in glory.

12 Т ож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

Therefore having such a hope, we use great boldness in our speech,

13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

and are not like Moses, who used to put a veil over his face so that the sons of Israel would not look intently at the end of what was fading away.

14 А ле засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

But their minds were hardened; for until this very day at the reading of the old covenant the same veil remains unlifted, because it is removed in Christ.

15 А ле аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

But to this day whenever Moses is read, a veil lies over their heart;

16 к оли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

but whenever a person turns to the Lord, the veil is taken away.

17 Г осподь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

Now the Lord is the Spirit, and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.

18 М и ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

But we all, with unveiled face, beholding as in a mirror the glory of the Lord, are being transformed into the same image from glory to glory, just as from the Lord, the Spirit.