1 Ч и нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?

Are we beginning again to commend ourselves? Or do we need, as do some, letters of commendation to you or from you?

2 В и наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!

You are our letter, written in our hearts, known and read by all men;

3 В иявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.

being revealed that you are a letter of Christ, served by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tablets of stone, but in tablets that are hearts of flesh.

4 Т аку ж певність до Бога ми маємо через Христа,

Such confidence we have through Christ toward God;

5 н е тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.

not that we are sufficient of ourselves, to account anything as from ourselves; but our sufficiency is from God;

6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.

who also made us sufficient as servants of a new covenant; not of the letter, but of the Spirit. For the letter kills, but the Spirit gives life.

7 К оли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,

But if the service of death, written engraved on stones, came with glory, so that the children of Israel could not look steadfastly on the face of Moses for the glory of his face; which was passing away:

8 с кільки ж більш буде в славі те служіння духа!

won’t service of the Spirit be with much more glory?

9 Б о як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!

For if the service of condemnation has glory, the service of righteousness exceeds much more in glory.

10 Н е прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,

For most certainly that which has been made glorious has not been made glorious in this respect, by reason of the glory that surpasses.

11 б о коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!

For if that which passes away was with glory, much more that which remains is in glory.

12 Т ож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,

Having therefore such a hope, we use great boldness of speech,

13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.

and not as Moses, who put a veil on his face, that the children of Israel wouldn’t look steadfastly on the end of that which was passing away.

14 А ле засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.

But their minds were hardened, for until this very day at the reading of the old covenant the same veil remains, because in Christ it passes away.

15 А ле аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,

But to this day, when Moses is read, a veil lies on their heart.

16 к оли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.

But whenever one turns to the Lord, the veil is taken away.

17 Г осподь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.

Now the Lord is the Spirit and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.

18 М и ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

But we all, with unveiled face seeing the glory of the Lord as in a mirror, are transformed into the same image from glory to glory, even as from the Lord, the Spirit.